Могилянський Микола Михайлович
Микола Михайлович Могилянський (1871, Чернігів, Російська імперія — 1933, Прага, Чехословаччина) — український громадський і державний діяч, український дипломат, етнограф і археограф, професор-антрополог.
| Могилянський Микола Михайлович | |
|---|---|
| Народився |
18 грудня 1871 Чернігів, Російська імперія |
| Помер |
1 лютого 1933 (61 рік) Прага, Чехословаччина |
| Громадянство |
 Російська імперія→.svg){kind=small} УНР→ Українська Держава |
| Національність | українець |
| Діяльність | Дипломат |
| Галузь | етнографія |
| Відомий завдяки | професор-антрополог |
| Alma mater |
Чернігівська чоловіча гімназія Петербурзький університет Військово-медична академія |
| Заклад | Паризький університет, Музей антропології і етнографії імені Петра Великого, Російський музей, Q60850017? і Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) |
| Членство | Російське географічне товариство |
| Посада | Надзвичайний і Повноважний Посол Української Держави у Франції |
| Термін | 1918 |
| Партія | Конституційно-демократична партія |
| Батько | Могилянський Михайло Якович |
| Мати | Максимович Марія Миколаївна |
| Родичі | Могилянський Михайло Михайлович |
Біографія ред.
Народився 18 грудня 1871 у Чернігові в дворянській родині Русобтовських-Могилянських.
У 1889 р. закінчив Чернігівську чоловічу гімназію і продовжив навчання на природознавчому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету. На останніх курсах спеціалізувався в галузі географії та антропології.
Після закінченні в 1893 р. університету ще рік навчався у Військово-медичній академії.
У 1894 р. виїхав до Берліна, де слухав лекції в університеті.
Протягом 1895–1897 навчався в Парижі, в «Антропологічній школі», спеціалізувався з антропології, археології й етнографії. Його першу наукову роботу було надруковано в «Revue de I'Ecole d’Anthropologie de Paris».
Після повернення до Петербурга працював у Музеї антропології Академії наук. Водночас займався педагогічною діяльністю, в 1898-1910 рр. викладав географію в Учительському інституті та Першому кадетському корпусі.
З 1901 р. – зберігач, завідувач етнографічного відділу Російського музею, за дорученням якого неодноразово виїздив в експедиції для збирання етнографічного матеріалу.
У 1907-1908 рр. знайомився з музейною справою у Швеції, Норвегії, Данії, був присутній на відкритті «Nordeska Museet» в Стокгольмі. За своїми політичними поглядами М. Могилянський належав до ліберальної інтелігенції, був членом партії кадетів.
У 1918 року переїхав до Києва. За часів Української Держави з 20 травня 1918 року виконував обов'язки товариша державного секретаря. Обіймав посаду голови юридично-редакційної Комісії української делегації на мирних переговорах між Українською Державою та РРФСР. У вересні 1918 року призначений Гетьманом Павлом Скоропадським послом Української Держави у Франції, проте прибув до Парижу вже після встановлення в Україні влади Директорії УНР.
У травні 1920 року виїхав до Константинополя, місяць по тому – до Парижа, де став редактором журнале «Молода Україна», створив Український національний комітет. І в еміграції він продовжував свою наукову і педагогічну діяльність.
У 1921–1923 рр. викладав в Сорбоні (фр. Faculte des Sciences), в «Lyce'e Henri-IV» і «Lyce'e Janson de Sailly ».
З 1923 р. мешкав у Празі, де читав лекції в Російському педагогічному інституті імені Яна Каменського (1923–1926), в Російському народному університеті (1924–1926), Російському інституті сільськогосподарської кооперації (1926).
Був членом Російської академічної групи в Парижі та Празі. Його статті друкувались у багатьох засобах масової інформації: «Последние новости», «Руль», «Общее дело», «Сегодня», «Родное слово». «Голос минувшого», «Звено», «Архив русской революции», «Научные труды Русского народного университета в Праге», «Slavia», «Prager Presse» та ін. Чехословацький уряд виплачував ученому професорську стипендію.
Помер 1 лютого 1933. Похований на Ольшанському православному кладовищі в Празі. Могила зберегалася до останнього часу, але нещодавно її знесли через те, що минув строк оренди. Нащадки запізнилися на один рік.
Родинні зв'язки ред.
- Батько — Михайло Якович, закінчив юридичний факультет Університету Св. Володимира у Києві і займався юридичною практикою. Обіймав посаду товариша голови карної палати Чернігівського окружного суду.
- Мати - Марія Миколаївна (в дівоцтві — Максимович), освічена, культурна жінка. Закінчила Левашовський пансіон у Києві та,— з відзнакою, — класи Фундуклеївської гімназії. На початку XX ст. Марія Миколаївна працювала секретарем у петербурзькому видавництві М. В. Пирожкова, що друкувало прогресивних російських і українських авторів. Померла М. М. Могилянська 14 липня 1918 р.
- Мав Микола Могилянський двох братів та сестру. Михайло — український літературний критик і публіцист, літературознавець, науковий співробітник ВУАН і керівник Комісії для складання біографічного словника, а молодший — Петро, відомий у Петербурзі адвокат.
- Дружина - Дружина Марія Дмитрівна. Народилась 10 листопада 1873 р. в Санкт-Петербурзі в дворянській родині.Закінчила Сорбонський університет. На початку ХХ ст. одним з найкращих навчальних закладів Петербурга вважалась приватна гімназія, серед засновників якої була М.Д. Могилянська. Вона викладала там французьку мову. За радянських часів продовжувала свою педагогічну діяльність, викладала німецьку мову в Академії мистецтв і пожежному технікумі Ленінграда. 8 березня 1933 р. був підписаний ордер на обшук в квартирі М.Д. Могилянської та її арешт. Того ж дня М.Д. Могилянську заарештували. Проходила вона по слідчій справі № 169-33 р. підпільних народницько-есерівських осередків? якими керував «Ідейно-організаційний центр народницького руху». 21 квітня 1933 р. відбулося засідання трійки ОГПУ Ленінградського військового округу, на якому М.Д. Могилянську, звинувачену за ст. 58-11 Кримінального кодексу, засудили до п’яти років ув’язнення в концтаборі. Втім, ув’язнення до концтабору замінили на висилку до Казахстану на той же термін.
Джерела та література ред.
- В. І. Головченко. Могилянський Микола Михайлович [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 18. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література ред.
- В. І. Головченко. Могилянський Микола Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання ред.
- Трагедія дворянського роду Комаровських — предтеча Голодомору
- Сергій Білоконь. Доба Центральної Ради [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Національне агентство України з питань державної служби. № 2, 2008 П. Гай-Нижник «До історії державної служби України: Державний секретаріат (канцелярія) Української Держави 1918 року»[недоступне посилання з липня 2019]