Михайло Горечко

священик УГКЦ

Михайло Горечко (19 жовтня 1903, Яксманичі — 14 січня 1953, Джонка) — український греко-католицький священник, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Михайло Горечко
Горечко Михайло Антонович
Михайло Горечко.jpg
Народився 19 жовтня 1903(1903-10-19)
Яксманичі, Гміна Медика, Перемишльський повіт
Помер 14 січня 1953(1953-01-14) (49 років)
Джонка, Нанайський район, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
·артеріальна гіпертензія
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Українська РСР
Національність українець
Місце проживання с. Росохи
Діяльність священник
Alma mater Перемишльська греко-католицька семінарія
Посада парох с. Росохи
Термін 1944—1950
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рід Горечки
Батько Антон
Мати Анна

ЖиттєписРедагувати

Народився 19 жовтня 1903 року в с. Яксманичі Перемиського повіту в сім'ї Антона і Анни. У 1924 році закінчив Перемишльську чоловічу гімназію. Навчався в Перемишльскій греко-католицькій семінарії (1924—1930). Ієрейські свячення отримав 30 березня 1930 року з рук єпископа Йосафата Коциловського[1].

Душпастирював у селах Гирова (завідатель 1930—1932), Воля Цеклинська (парох 1932—1939). У 1939—1944 роках душпастир у парафіях: Головецько Долішнє, Гусне Вижне, Потік Великий. Завідатель парафії села Росохи в 1944—1950 роках[1].

У березні 1950 року арештований Управління МДБ у Дрогобицькій області. Утримуваний у пересильному таборі в м. Борислав, де важко захворів на легені і лежав у лікарні. За Постановою Особливої Наради при МДБ СРСР вислений на спецпослення. 4 липня 1950 року прибув у Хабаровський край — селище Джонка, Нанайського району, Корейський мис. Хворий гіпертонією, помер після того, як відслужив Службу Божу на Новий Рік 1953 року у селищі Джонка, де й похоронений 16 січня 1953 року на місцевому цвинтарі. На похороні було 12 греко-католицьких священиків[1].

Беатифікаційний процесРедагувати

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Михайла Горечка до лику блаженних[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини… — С. 229.
  2. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (en). Процитовано 2020-04-07. 

ДжерелаРедагувати

  • Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах, т. 1: Біографічні нариси (1939—1989). — Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2015. — lxxxvi + 722 с. ISBN 978-966-2778-21-2
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — 1008 с. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)

ПосиланняРедагувати