Милашевська Зоя Матвіївна

Зоя Матвіївна Милашевська (11 березня 1929(19290311), Бердичів, Житомирської області — 18 серпня 1994, Бердичів — українська письменниця, прозаїк, член Спілки письменників СРСР з 1970.

Зоя Милашевська
Ім'я при народженні Зоя Матвіївна Милашевська
Народилася 11 березня 1929(1929-03-11)
Бердичів, Українська СРР, СРСР
Померла 18 серпня 1994(1994-08-18) (65 років)
Бердичів, Житомирська область, Україна
Діяльність письменниця
Alma mater Бердичівський вчительський інститут та історико-філософський факультет КДУ
Членство Спілка письменників СРСР

ЖиттєписРедагувати

Народилася 11 березня 1929 року в місті Бердичеві, Житомирської обл. у робітничій родині. Батько — залізничник. Мати — вчителька залізничної школи (нині НВК№ 10).

З самого дитинства важка хвороба прикувала Зою до ліжка. У 1938 році був репресований батько Зої Матвіївни, у зв'язку з цим була також знищена крихітна надія на одужання. Маленька Зоя була приречена на страждання.

Зоя Матвіївна заочно закінчила середню школу, у 1950 році — відділення іноземних мов Бердичівського вчительського інституту, заочно. У 1966 році — історико-філософський факультет Київського університету ім. Т.Шевченка. Всі навчальні заклади закінчено з відзнаками.[1] Отримавши вищу освіту, почала займатися перекладами оповідань з англійської і французької. Друкувала свої статті в місцевій газеті, далі — в республіканській. Була знайома з Борисом Теном (Миколою Васильовичем Хомичевським), який вдихнув в неї віру в себе. Про це свідчить лист, який він написав до дня її народження: «Дорогій і вельмишановній Зої Матвіївні ювілейний привіт з найкращими побажаннями міцного здоров'я і творчої наснаги ще на багато і багато років, щоб до нової ювілейної дати Ваша авторська позиція доповнилася і кількістю і якістю, щоб Ваше ім'я знали не тільки в Україні, а й далеко за межами дзвеніло як гордість нашого краю». Зоя Мілашевська пішла з життя 12 серпня 1994 року. Похована в Бердичеві.

ТворчістьРедагувати

Перше оповідання було надруковане в журналі «Дніпро» в 1964 році.

  • «І знову дощ» (1966)
  • «Кохання мужніх» (1975)
  • «Повість про вчительку» (1970).

ДжерелаРедагувати

  • Медвєдев, М. Крізь буревії життя //Земля Бердичівська. — 2009. — № 9. — С. 3.
  • Мартинюк, М. Історія Бердичева в обличчях // Мілада Мартинюк. — Житомир: Руть,2014. — 492 с.
  • Костриця М. Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 142—143.

ПриміткиРедагувати