Вікіпедія

Микола Шевченко

Мико́ла Шевче́нко (порт. Nicolau Sevcenko; 1952, Сан-Вісенте — 13 серпня 2014, Сан-Паулу) — бразильський історик, професор університету, колумніст, письменник і перекладач українського походження.[6]

Микола Шевченко
Народився 1952[1][2][3]
Сан-Вісенті, Сан-Паулу, Бразилія[4]
Помер 13 серпня 2014(2014-08-13)
Сан-Паулу, Бразилія
Країна  Бразилія[5]
Національність українець
Діяльність історик, викладач університету
Знання мов португальська
Заклад Університет Сан-Паулу і Гарвардський університет

Шевченко присвятив себе вивченню історії, з акцентом на бразильській культурі та соціальному розвитку міст Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро. Він закінчив Університет Сан-Паулу, де обіймав посаду професора історії культури, а також був членом Центру латиноамериканських культурних досліджень Кінгс-коледжу Лондонського університету. Він також був почесним професором Джорджтаунського університету, Університету Іллінойсу і Гарвардського університету.[7][8]

Протягом кількох років він також був колумністом газети «Folha de S.Paulo[en]».[9]

Життєпис ред.

Ранні роки й навчання ред.

Народився в 1952 році в родині українців, що втекли від Радянсько-української війни, у Сан-Вісенте, на узбережжі штату Сан-Паулу.[10] Він виріс у місті Сан-Паулу, у робітничому районі Віла-Пруденте[pt] з великою концентрацією слов'янського населення, поєднуючи роботу (з семи років збирав брухт) зі спортом і навчанням.[11][12][13]

У 1975 році він закінчив курс історії на факультеті філософії, літератури та гуманітарних наук Університету Сан-Паулу.[14] У 1981 році він захистив докторську дисертацію з соціальної історії на тему «Література як місія: соціальна напруженість і культурна творчість у Першій республіці».[15][16] Також у 1990 році він захистив докторську дисертацію в Лондонському університеті.[17]

Кар'єра ред.

Він викладав у таких університетах, як Папський католицький університет Сан-Паулу і Державний університет Кампінасу[en].[18][19]

У 1985 році він став професором Університету Сан-Паулу, де працював до виходу на пенсію у 2012 році.[20] З 2010 року був професором романських мов і літератур у Гарвардському університеті.[21][22]

Він був видатним письменником, написав декілька публікацій з історіографії та працював колумністом у газеті Folha de S.Paulo[en].[23][24][25]

Смерть ред.

Микола Шевченко помер у своєму будинку в районі Белензіньо[pt] в ніч проти 13 серпня 2014 року у віці 62 років внаслідок серцевого нападу.[26][27]

Особисте життя ред.

Микола Шевченко був одружений з художницею Крістіною Карлетті.[28][10] Дітей у пари не було.[29]

Відзнаки ред.

У 1999 році він був одним із переможців премії Джабуті в категорії «Науки про людину» за книгу «História da Vida Privada no Brasil» (том 3 і 4), опубліковану видавництвом Companhia das Letras.[30][31]

Публікації ред.

  • Ana Maria Pacheco: gravuras, esculturas. Fundação Memorial da América Latina, 1995.[32]
  • A Corrida Para o Século XXI — No loop da montanha-russa. Companhia das Letras, 2001.[33]
  • Pindorama Revisitada — Cultura e Sociedade em Tempos de Virada. Fundação Peirópolis, 2000.[34][35]
  • História da Vida Privada no Brasil, vol. 3 — República: da Belle Époque à Era do Rádio (organizador). Companhia das Letras, 1998.[36]
  • Literatura como missão: tensões sociais e criação cultural na I República. São Paulo, Brasiliense, 4ª ed., 1995. Companhia das Letras, 2003.[37]
  • O Renascimento. São Paulo/Campinas, Atual/Editora da Unicamp, 21ª ed., 1995.[38]
  • Arte Moderna: os desencontros de dois continentes. São Paulo, Fundação Memorial da América Latina, Coleção Memo, Secretaria de Estado da Cultura, 1995.[39]
  • Orfeu Extático na Metrópole — São Paulo nos Frementes Anos 20. Companhia das Letras, 1992.[40]
  • Lewis Carrol — Alice no país das maravilhas (tradução). São Paulo, Scipione, 1986.[41]
  • A Revolta da Vacina, mentes insanas em corpos rebeldes. São Paulo, Brasiliense, 1984; Scipione, 1993; Editora UNESP, 2018.[42]
  • Robert Mandrou — Magistrados e feiticeiros na França do século XVII (tradução). São Paulo, Perspectiva, 1979.[43]

Примітки ред.

  1. ↑ Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
  2. ↑ NUKAT — 2002.
  3. ↑ Національна бібліотека Португалії — 1796.
  4. ↑ https://veja.abril.com.br/cultura/morre-o-historiador-nicolau-sevcenko-aos-61-anos/
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #127035520 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  6. ↑ Paulo, Do G1 São (13 серпня 2014). Historiador Nicolau Sevcenko morre aos 61 anos em São Paulo. São Paulo (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  7. ↑ Grupo Companhia das Letras. www.companhiadasletras.com.br. Процитовано 2 березня 2024.
  8. ↑ Nicolau Sevcenko. nicolausevcenko.rll-faculty.fas.harvard.edu (англ.). Процитовано 2 березня 2024.
  9. ↑ Nicolau Sevcenko, full professor at Harvard and former member of the IEA-USP, dies at 61 — en. www.iea.usp.br. Процитовано 2 березня 2024.
  10. ↑ а б Morre o historiador Nicolau Sevcenko, aos 61 anos. VEJA (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  11. ↑ Kanasiro, Alvaro Katsuaki; Hirano, Luis Felipe Kojima (1 липня 2012). Entrevista com professor Nicolau Sevcenko. Ponto Urbe. Revista do núcleo de antropologia urbana da USP (фр.). № 10. doi:10.4000/pontourbe.1325. ISSN 1981-3341. Процитовано 2 березня 2024.
  12. ↑ Homenagem a Nicolau Sevcenko. Revista Angelus Novus. USP. Ano VI, nº 9, pp. 189—210, 2015.
  13. ↑ Vorobieff, Alexandre (15/09/2016). Identidade e memória da comunidade russa na cidade de São Paulo (PDF). Universidade de São Paulo. Процитовано 02/05/2021.
  14. ↑ Morre o historiador Nicolau Sevcenko. Estadão (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  15. ↑ Pires, Elson. A GOVERNANÇA TERRITORIAL NO BRASIL: As Instituições, os Fatos e os Mitos. Universidade Estadual Paulista. Процитовано 02/05/2021.
  16. ↑ Sevcenko, Nicolau (2003). Literatura como missão: tensões sociais e criação cultural na Primeira República (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  17. ↑ Historiador Nicolau Sevcenko morre em São Paulo aos 61 anos. revistapesquisa.fapesp.br (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  18. ↑ Divulga Cientista – Morre Nicolau Sevcenko – Ciência em Revista (порт.). 15 серпня 2014. Процитовано 2 березня 2024.
  19. ↑ Nota de falecimento do professor Nicolau Sevcenko, da FFLCH. Sala de imprensa da Universidade de São Paulo. 14/08/2014. Процитовано 02/05/2021.
  20. ↑ Marculino, Eduardo (terça-feira, 13 de outubro de 2009). Entrevistas Brasil: Nicolau Sevcenko. Entrevistas Brasil. Процитовано 2 березня 2024.
  21. ↑ harvardgazette (21 жовтня 2010). Brazil’s public intellectual. Harvard Gazette (амер.). Процитовано 2 березня 2024.
  22. ↑ Historiador Nicolau Sevcenko morre em São Paulo aos 61 anos. revistapesquisa.fapesp.br (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  23. ↑ Books by Nicolau Sevcenko (Author of A Revolta da Vacina). www.goodreads.com. Процитовано 2 березня 2024.
  24. ↑ Folha de S.Paulo - Nicolau Sevcenko: De volta aos Campos de Piratininga - 25/01/2000. www1.folha.uol.com.br. Процитовано 2 березня 2024.
  25. ↑ Folha de S.Paulo - Nicolau Sevcenko: O professor como corretor - 04/06/2000. www1.folha.uol.com.br. Процитовано 2 березня 2024.
  26. ↑ Paulo, Do G1 São (13 серпня 2014). Historiador Nicolau Sevcenko morre aos 61 anos em São Paulo. São Paulo (порт.). Процитовано 2 березня 2024.
  27. ↑ Morre em São Paulo, aos 61 anos, o historiador Nicolau Sevcenko. O Globo (порт.). 14 серпня 2014. Процитовано 2 березня 2024.
  28. ↑ História como missão. Revista Cult (порт.). 6 серпня 2010. Процитовано 2 березня 2024.
  29. ↑ Morre em São Paulo o historiador Nicolau Sevcenko, aos 61 anos - 13/08/2014 - Ilustrada. Folha de S.Paulo. Процитовано 2 березня 2024.
  30. ↑ Premiados do Ano. Prêmio Jabuti. Процитовано 2 березня 2024.
  31. ↑ História da vida privada no Brasil vol.03 República: da Belle Époque à Era do Rádio. Vitruvius. Процитовано 2 травня 2021.
  32. ↑ Sevcenko, Nicolau (1995). Arte moderna: os desencontros de dois continentes (порт.). Fundação Memorial da América Latina.
  33. ↑ Sevcenko, Nicolau (2001). A corrida para o século XXI: no loop da montanha-russa (порт.). Companhia das Letras. ISBN 978-85-359-0092-7.
  34. ↑ Folha de S.Paulo - Panorâmica: Sevcenko lança "Pindorama Revisitada" - 13/11/2000. www1.folha.uol.com.br. Процитовано 2 березня 2024.
  35. ↑ Folha Online - Brasil 500. www1.folha.uol.com.br. Процитовано 2 березня 2024.
  36. ↑ Autores, Varios; Fisher, Jeff; Novais, Fernando A. (5 травня 2020). História Da Vida Privada No Brasil – Vol. 3 (ediçã: REPÚBLICA: DA BELLE ÉPOQUE À ERA DO RÁDIO (порт.). Companhia De Bolso. ISBN 978-85-359-3322-2.
  37. ↑ Balderston, Daniel; Gonzalez, Mike; Lopez, Ana M. (7 грудня 2000). Encyclopedia of Contemporary Latin American and Caribbean Cultures (англ.). Routledge. с. 1372. ISBN 978-1-134-78852-1.
  38. ↑ Sevcenko, Nicolau (1991). O Renascimento (порт.). Atual Editora. ISBN 978-85-7056-540-2.
  39. ↑ Sevcenko, Nicolau (1995). Arte moderna: os desencontros de dois continentes (порт.). Fundação Memorial da América Latina.
  40. ↑ Sevcenko, Nicolau (1992). Orfeu extático na metrópole: São Paulo, sociedade e cultura nos frementes anos 20 (порт.). Companhia das Letras. ISBN 978-85-7164-262-1.
  41. ↑ Entrevista com Nicolau Sevcenko, tradutor de Alice no País Das Maravilhas. The Bloggerwocky (порт.). 8 лютого 2011. Процитовано 2 березня 2024.
  42. ↑ Sevcenko, Nicolau (22 червня 2018). A Revolta da Vacina: Mentes insanas em corpos rebeldes (порт.). SciELO - Editora UNESP. ISBN 978-85-9546-248-9.
  43. ↑ Mandrou, Robert (1979). Magistrados e feitiçeiros na França do século XVII (порт.). Perspectiva. ISBN 978-85-273-0508-2.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Шевченко&oldid=41894839