Миколаївський Милецький чоловічий монастир УПЦ МП
Миколаївський Милецький чоловічий монастир УПЦ (МП) — православний (УПЦ МП) чоловічий монастир у селі Мильці Старовижівського району Волинської області. Намісник — архімандрит Леонтій (Бурко).
| Миколаївський Милецький чоловічий монастир УПЦ (МП) | |
|---|---|
 | |
| 51°27′26″ пн. ш. 24°45′17″ сх. д. / 51.45722° пн. ш. 24.75472° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир |
| Розташування |
 Україна, Мильці (Старовижівський район) |
| Початок будівництва | 16 століття |
| Належність | УПЦ (МП) |
| Адреса | c. Мильці, Старовижівський р-н, Волинська обл., Україна, 44400 |
  Миколаївський Милецький чоловічий монастир УПЦ МП (Україна) | |
 | |
 Миколаївський Милецький чоловічий монастир УПЦ МП у Вікісховищі | |
З історії монастиряРедагувати
За переказами, монастир заснований монахами Вербського монастиря. Перша письмова згадка про Милецький монастир датується 1522 роком і розповідає про те, що монастир є родинною обителлю князівського роду Сангушків. У 1532 році Милецький монастир згадується вже як існуючий. Архимандритом монастиря був Йосиф Чаплич-Шпановський. До 1707 року монастир був православним, з цього року в ньому запанувала унія.
У 1713 році він був перейменований вищою церковною владою УГКЦ у Мілецьке абатство (по-місцевому «опатство»).
У 1839 році монастир був приєднаний до Православної Церкви. За штатним розписом 1842 року він був возведений у першокласний, і в ньому належало бути: настоятелю (архімандриту), наміснику-ієромонаху, восьми ієромонахам, чотирьом ієродияконам, трьом монахам, п'яти послушникам і 24 служителям. В 1914 році тут було братії 42 чоловіки. Під час Першої світової війни в 1915 році монастир був евакуйований до міста Харкова.
Після Німецько-радянської війни монастир закрили, а в його приміщеннях розмістилося спочатку сільськогосподарське училище, а згодом будинок—інтернат для інвалідів та престарілих. Богослужіння звершувалося тільки в Онуфріївському храмі на кладовищі, який став парафіяльним[1].
Розташована в кілометрі на південь від монастиря, церква святого Онуфрія Великого була споруджена братією обителі в 1723 році як каплиця, у 18 столітті капітально відремонтована, у 19 столітті апсида і центральна частина покрівлі увінчані відповідно двома дерев'яними банями[2].
Монастир відроджений у 1994 році[1]. До складу монастирського комплексу входять Миколаївська церква, споруджена 1542 року за сприяння князя Федора Сангушка, братський корпус з теплим храмом Преображення Господнього, дзвіниця, будинок настоятеля, господарські й допоміжні будівлі[3]. Після відновлення монастиря Онуфріївський храм став приписним до обителі[2].
Скит Різдва святого Іоанна ПредтечіРедагувати
З 2001 року монастир має філію — скит Різдва святого Іоанна Предтечі у Вербці. Скит заснований на місці Троїцького монастиря, ченці з якого, за переказами, заснували Мілецьку обитель[4].
Архимандрити[5]Редагувати
Православний періодРедагувати
- Паїсій Іполитович Черкавський
- Йосиф Чаплич-Шпановський
- Стефан Гораїн
Унійний періодРедагувати
- Гедеон Война-Оранський
- Діонісій Щуковський
- Інокентій Пєшкович
- Маркіян Головня
- Лев Шептицький
- Моргулець Йосиф Іван
- Флоріан Шашкевич
- Януарій Бистирий
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Миколаївський монастир на Офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 12 серпня 2012.
- ↑ а б Art Gallery. Мильці. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 12 серпня 2012.
- ↑ Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю.—К.: Техніка, 2004.—176 с.: іл.—(Нац. святині України).—Бібліогр.: с. 170–173. ISBN 966-575-072-0.
- ↑ Вербківський скит на Офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 12 серпня 2012.
- ↑ Wołyniak (Giżycki J.M.). Spis klasztorów unickich Bazylianów... – S. 54-64.
Джерела та літератураРедагувати
- С. М. Горін. Милецький Свято-Миколаївський монастир [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 658. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю.—К.: Техніка, 2004.—176 с.: іл.—(Нац. святині України).— Бібліогр.: с. 170—173. ISBN 966-575-072-0.
- Ковальчук Є. Милецький Свято-Миколаївський монастир у культурно-мистецькій спадщині Волині / Збірник наукових праць.— Київ, 2006.С.236.
- Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.107) [Архівовано 24 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.108) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.109) [Архівовано 25 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Mielce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 337. (пол.).— S. 337. (пол.)
- Wołyniak (Giżycki J.M.). Spis klasztorów unickich Bazylianów w wojewodztwie Wołyńskiem. — Kraków: druk W. L. Anczyca i Spółki, 1905. — S. 145.
ПосиланняРедагувати
- Монастир у 3D-панорамах[недоступне посилання з липня 2019]
- Миколаївський монастир на Офіційному сайті Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП [Архівовано 4 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- Art Gallery. Мильці
- Свято-Николаївський Милецький чоловічий монастир на Офіційному сайті УПЦ МП[недоступне посилання з липня 2019]
- Озерами Полісся 2013
- Краєзнавчі велопоходи по Волині (світлини) [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |