Мечеть Явуз-Селім, також відома як Мечеть Селіма I або Мечеть султана Селіма Явуза (тур. Yavuz Selim Camii) - Османська імперська мечеть, розташована на вершині п'ятого пагорба Стамбула, в районі Чукурбостан, з видом на Золотий Ріг. Її розмір та розташування роблять мечеть помітним орієнтиром.

Мечеть Явуз-Селім
41°01′35″ пн. ш. 28°57′04″ сх. д. / 41.02660000002777707° пн. ш. 28.951300000027778481° сх. д. / 41.02660000002777707; 28.951300000027778481Координати: 41°01′35″ пн. ш. 28°57′04″ сх. д. / 41.02660000002777707° пн. ш. 28.951300000027778481° сх. д. / 41.02660000002777707; 28.951300000027778481
Тип споруди мечеть
Розташування  ТуреччинаСтамбул
Початок будівництва 1527
Будівельна система блочний каміньd, граніт і мармур
Стиль Османська архітектура
Належність сунізм
Епонім Селім I Грізний
Мечеть Явуз-Селім. Карта розташування: Туреччина
Мечеть Явуз-Селім
Мечеть Явуз-Селім (Туреччина)
Мапа
CMNS: Мечеть Явуз-Селім у Вікісховищі

Історія ред.

Мечеть Явуз-Селім — друга з давніх імперських мечетей, що збереглася в Стамбулі. Її будівництво замовлено османським султаном Сулейманом Чудовим на згадку про його батька, Селіма I, який помер у 1520.

Архітектором мечеті був Алауддін (Аджем Алісі)[1]. Були спроби пов'язати будівництво мечеті зі знаменитим архітектором османської епохи Мімаром Сінаном, але документальних свідчень, які підтверджують це, немає, а сама мечеть датована більш раннім часом. однак, одна з тюрбі в саду мечеті - творіння Сінана.

Архітектура ред.

Зовнішній вигляд ред.

Побудована на терасі поряд з Цистерною Аспара, найбільшим із трьох римських водосховищ Константинополя. Великий двір (авлу) має портик з колонами з різних видів мармуру та граніту.

Прикрашена панно із кольорової плитки, декорованої в техніці cuerda seca. Вони схожі на люнетні панно над вікнами по обидва боки від каміна в кімнаті для обрізання палацу Топкапи (Sünnet Odası) і майже напевно були виготовлені тією ж групою іранських майстрів, які працювали на османський двір[2][3]. Має два мінарети.

Інтер'єр ред.

Внутрішній план являє собою просте квадратне приміщення 24,5 метрів з кожного боку, вкрите неглибоким куполом 32,5 метра у висоту [4]. Як і у випадку з собором Святої Софії, купол набагато менший за повну півкулю. Вікна прикрашені люнетним панно з плитки cuerda seca. На північ і південь від головного залу проходи вели до чотирьох куполоподібних кімнат, призначених для використання як притулки для мандрівних дервішів.

Гробниці ред.

У саду за мечеттю, з видом на Золотий Ріг знаходиться тюрбе султана Селіма, будівництво якого було завершено в 1523. Будівля має восьмикутну форму та ганок, прикрашене панно з плитки унікального дизайну[5].

У другому восьмикутному тюрбе з довгим написом на кам'яній кладці фасаду знаходяться могили чотирьох дітей Сулеймана Чудового. Воно датується 1556 роком і приписується Мімару Сінану.

Третє тюрбе в саду - тюрбе султана Абдул-Меджіда I, побудоване незадовго до його смерті в 1861.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Necipoğlu, 2005, с. 93-94.
  2. Necipoğlu, 1990, с. 141.
  3. Carswell, 2006, с. 73.
  4. Goodwin, 2003, с. 185.
  5. Goodwin, 2003, с. 187.

Література ред.

  • Carswell, John (2006). Iznik Pottery. London: British Museum Press. ISBN 978-0-7141-2441-4.
  • Goodwin, Godfrey (2003). A History of Ottoman Architecture. London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-27429-0.
  • Necipoğlu, Gülru (1990). From International Timurid to Ottoman: a change of taste in sixteenth-century ceramic tiles. Т. 7. с. 136-170. JSTOR 1523126.
  • Necipoğlu, Gülru (2005). The Age of Sinan: Architectural Culture in the Ottoman Empire. London: Reaktion Books. ISBN 978-1-86189-253-9.
  • Faroqhi, Suraiyah (2005). Subjects of the Sultan: Culture and Daily Life in the Ottoman Empire. I B Tauris. ISBN 1-85043-760-2.
  • Freely, John (2000). Blue Guide Istanbul. W. W. Norton & Company. ISBN 0-393-32014-6.
  • Rogers, J.M. (2007). Sinan: Makers of Islamic Civilization. I B Tauris. ISBN 1-84511-096-X.

Посилання ред.