Мечеть Сардара
| Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Мечеть Аббаса Мірзи, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з липня 2023. |
Мечеть Сардара або мечеть шаха Ісмаїла (азерб. Sərdar məscidi) — одна із старих мечетей Єревана[1].
| Мечеть Сардара | |
|---|---|
| 40°10′18″ пн. ш. 44°30′13″ сх. д. / 40.17180555558333310° пн. ш. 44.50361111113888768° сх. д.Координати: 40°10′18″ пн. ш. 44°30′13″ сх. д. / 40.17180555558333310° пн. ш. 44.50361111113888768° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Розташування |
 Вірменія, Єреван |
  Мечеть Сардара (Вірменія) | |
 | |
Історія ред.
Деякі джерела стверджують, що 3 мечеті, що існували в Єревані — мечеть шаха Аббаса, мечеть Аббас-Мірзи і мечеть Сардара, насправді є однією і тією ж мечеттю[2][неавторитетне джерело] ] [3][неавторитетне джерело].
Мечеть називалася Сардарською, тому що знаходилася всередині Еріванської фортеці і поруч із Сардарським палацом. У деяких документах, пов'язаних із взяттям Еріванської фортеці російськими військами, назва цієї мечеті змінена на «Мечеть Аббаса-Мірзи».
Будівництво мечеті збігається з періодом, коли шах Ісмаїл наказав своєму візиру Равангулу-хану збудувати Еріванську фортецю. Побудована в 1510 ця мечеть відновлена османами в 1589.
Німецький дослідник Август Гакстгаузен відвідав Єреван у серпні 1843 і відвідав православну церкву однієї з двох мечетей замку (тобто мечеть Реджепа-паші), і зазначив, що іншу, Сардарську мечеть, було перетворено на склад зброї[4].
На початку XX століття в Сардарській мечеті оселилися вірмени біженці з Туреччини.
У 1918 мечеть спалена[5].
У період СРСР мечеть частково знесена, а на її місці збудовано житлові будинки.
Примітки ред.
- ↑ Мечети | ГОРОД ИРЕВАН. iravan.preslib.az. Процитовано 9 січня 2023.
- ↑ Caliber.az mission landed in Armenia: investigation into the footsteps of vandals - Exclusive photo facts. caliber.az (англ.). 9 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
- ↑ Məscidlər | İRƏVAN ŞƏHƏRİ. iravan.preslib.az. Процитовано 9 січня 2023.
- ↑ Şərif Əziz. Keçmiş günlərdən. — Bakı : Yazıçı, 1983. — С. 44-47.
- ↑ S. Esedov. — С. 449.