Мечеть Намазгох (Бухара)

Бухарський намазгохмолитовний майданчик, призначений для богослужінь у свята Рамазан-байрам і Курбан-байрам, знаходиться на південному заході Бухари. Слово «намазгох» вказує на місце, де може бути здійснений намаз, так само благопристойно, як в освяченій мечеті. Намазгох може бути кімнатою або просто молитовним килимком, які використовуються мусульманами для забезпечення собі чистого місця для молитви. Намазгох розрахований для величезного скупчення людей, що прибувають з усієї округи, і навіть військ, що знаходяться в поході, задля здійснення намазу[1]. На цьому місці намазгох було споруджено ще в IX столітті в період правління Саманідів[1].

Бухарський намазгох
Мечеть Намазгох в Бухаре.jpg
39°45′41″ пн. ш. 64°24′43″ сх. д. / 39.761389° пн. ш. 64.411944° сх. д. / 39.761389; 64.411944
Тип споруди мусалла
Розташування Узбекистан УзбекистанБухара
Початок будівництва 1119
Кінець будівництва 1200
Стиль бухарська архітектура
Належність іслам
Flag of UNESCO.svg         Світова спадщина         World Heritage Logo global.svg
Ідентифікатор 602
Регіон ЮНЕСКО Узбекистан
Мечеть Намазгох (Бухара). Карта розташування: Узбекистан
Мечеть Намазгох (Бухара)
Мечеть Намазгох (Бухара) (Узбекистан)
CMNS: Мечеть Намазгох у Вікісховищі

Наразі Бухарський намазгох втратив своє первинне значення, оскільки знаходиться вже в межах міста. І роль намазгохів в Бухарській області перейшла до заміських ритуальних комплексів (Баха ад-Діна Накшбанді, Мавзолей Касим-шейха[ru] в Кармані та ін.).[1]

ІсторіяРедагувати

Після ісламського завоювання святкові молитви в Бухарі проводилися на регістані, але в IX столітті на площі стало замало і за містом була споруджена мусалла, на відстані близько трьох кілометрів від центру Бухари. Там вона розташовувалася до XII століття, коли за наказом Арслан-хана: «не відходити місцевими жителям далеко від Бухари, оскільки це послаблює обороноздатність міста», було викуплено сад Шамсабад і в 1119—1120 роках на його місці було збудовано новий намазгох у вигляді стіни з обпаленої цегли довжиною приблизно 38 метрів. У стіні був

40-метровий міхраб (ніша, яка вказує розташування Мекки) з глухими арками навколо. Намазгох незначно перебудовувався в XIII та XV століттях. У XVII столітті мусалла отримала композицію монументального айвану: фронтальний корпус трьохпролітної галереї з портально-купольним об'ємом в центрі. У західну міхрабну стіну будівлі вбудували залишки первісної стіни. Одночасно замість старого дерев'яного мінбару (в ісламі «мінбар» — кафедра, з якої проголошується проповідь — «хутба») встановили цегляний. У XVI столітті стіну облицювали поливною теракотою. Міхраб мусалли щедро прикрашений різьбленим алебастром і мозаїкою, викладеною у формі цитат геометричних візерунків і написів арабською в'яззю.

Захопивши Бухару в 1220 році, з порога цієї мечеті Чингісхан проголосив: «Не загрузли б ви в гріхах, не послав би вам Бог таке покарання, як я».[2]

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Дмитрий Пэйдж. Бухара. Путеводитель по архитектурным и историческим достопримечательностям. Намазгох Бухары. Международное альпинистское агентство ClimberCA. 
  2. Шукур Аскаров. Благородство Бухары // San'at : журнал. — 2003. — № 4 (23 жовтня).

ЛітератураРедагувати

  • Мухаммад Наршахи. История Бухары / пер. Н. Лыкошина. — Ташкент, 1897.
  • Б. В. Вейрман. Искусство Средней Азии. — 1-е изд. — М. : «Искусство», 1940. — С. 46.
  • Всемирная история архитектуры в 12 томах / под ред. Н. В. Баранова. — М. : Изд-во литературы по строительству, 1969. — Т. 8. — С. 239—240. — 11500 прим.