Меньшикова Ніна Євгеніївна
Ніна Євгенівна Меньшикова (нар. 8 серпня 1928, Москва — пом. 26 грудня 2007, Москва) — радянська і російська кіноактриса. Заслужена артистка РРФСР (1969). Народна артистка РРФСР (1977).
| Меньшикова Ніна Євгеніївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
8 серпня 1928[1] Москва, СРСР | |||
| Померла |
26 грудня 2007[2] (79 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
| У шлюбі з | Ростоцький Станіслав Йосипович | |||
| Діти | Ростоцький Андрій Станіславович | |||
| IMDb | nm0579826 | |||
| Нагороди та премії | ||||
      | ||||
|
| ||||
Життєпис ред.
Ніна Меньшикова народилася 8 серпня 1928 року в Москві. Батько — Євген Меньшиков (1898 — ?), військовий; мати — Тетяна Меньшикова (1903 — ?).
У 1947 році вступила до ВДІК на курс Бориса Бабочкіна. У майстерні Бориса Бабочкіна Ніна Меньшикова навчалася два роки, але Бабочкін не вважав її перспективною, і тоді вона перейшла на інший курс, на рік молодший, в майстерню Сергія Герасимова та Тамари Макарової. Сергій Аполлінарійович розкрив своєрідність таланту Ніни Меньшикової, її акторську чарівність, виховав професіоналізм. Ніна Меньшикова стала сталінською стипендіаткою. При випуску з інституту в характеристиці, виданій актрисі, було сказано:
|
«Обдарована молода актриса, здатна до вирішення самостійних акторських завдань. Досить освічена і допитлива, обдарована почуттям гумору і гострою спостережливістю. Зіграла велику кількість найрізноманітніших ролей, різного віку й характерності. Всі ролі, виконані нею протягом курсу, завжди отримували відмінну оцінку. Добре танцює, співає; вирішуючи творчі завдання, проявляє вольові якості». | 
|
Дипломною екранною роботою для Ніни Меньшикової стала головна роль у фільмі «Переполох» (за оповіданням Антона Чехова), який знімали студенти режисерського факультету Василь Ординський та Яків Сегель .
З 1953 року працювала в Театрі-студії кіноактора. Всього Ніна Меньшикова зіграла більше 60 ролей в кінофільмах та спектаклях, серед яких Варвара у фільмі «Чудотворна» (реж. В. Скуйбін, 1960), Віра у фільмі «Дівчата» (реж. Ю. Чулюкін, 1961), вчителька Світлана Михайлівна в фільмі «Доживемо до понеділка» (реж. С. Ростоцький, 1968).
Померла Ніна Меньшикова 26 грудня 2007 року в Москві. Похована на Ваганьковському кладовищі[3] .
Особисте життя ред.
- Ніна Меньшикова була одружена з кінорежисером Станіславом Ростоцьким (1922—2001)
- Син, актор та режисер Андрій Ростоцький (1957—2002)
- Онучка Ольга (нар. у 1989 році)
- Син, актор та режисер Андрій Ростоцький (1957—2002)
Визнання та нагороди ред.
- Заслужена артистка РРФСР (1969)
- Державна премія СРСР (1970 рік — за виконання ролі Світлани Михайлівни у фільмі «Доживемо до понеділка»)
- Народна артистка РРФСР (7 січня 1977 року) — за заслуги в галузі радянського кіномистецтва[4]
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «Ветеран праці»
- Медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Творчість ред.
Дипломні роботи в театрі ред.
- «Анна Кареніна» — Доллі
- «Юність Петра» — Анна Монс
Ролі в кіно ред.
- 1954 — Переполох — гувернантка Машенька (дипломна робота)
- 1956 — Перші радощі — Ксенія Рогозіна
- 1958 — Пам'ять серця
- 1958 — Людина з планети Земля — Люба Ціолковського
- 1959 — Похмурий ранок — Чесночиха
- 1959 — Балада про солдата — телеграфістка
- 1960 — Чудотворна — Варвара
- 1960 — Сергій
- 1960 — Перше побачення — Тоня
- 1961 — Битва в дорозі — Ніна
- 1961 — Перший день миру — фрау Фішер
- 1961 — Дівчата — «мама» Віра
- 1962 — Молодо-зелено
- 1963 — Великі і маленькі — Віра Гнатівна Коробова
- 1963 — Людина, яка сумнівається
- 1964 — Де ти тепер, Максиме? — мати
- 1965 — Чисті ставки
- 1965 — Серце матері — Анна Ульянова
- 1966 — Сіра хвороба
- 1966 — Вірність матері — Анна Ульянова
- 1968 — Доживемо до понеділка — Світлана Михайлівна, вчителька літератури
- 1970 — Хутірець у степу — Тетяна Іванівна
- 1972 — Людина на своєму місці — Ганна Петрівна Звягіна, передова доярка
- 1972 — Повернення скрипки — Марія Петрівна
- 1973 — Повернення немає
- 1974 — Ваші права? — Світлана Глібовна, інспектор дитячої кімнати міліції
- 1975 — В очікуванні дива — екскурсовод
- 1975 — Сто днів після дитинства — Ксенія Львівна
- 1975 — Шторм на суші
- 1976 — Грибна людина — Ельвіра (дубляж)
- 1977 — «Посейдон» поспішає на допомогу — Надія Василівна
- 1978 — Шкільний вальс — мати Діни
- 1979 — Круте поле — Серафима
- 1979 — Моя Анфіса — мати Миколи
- 1979 — Іванцов, Петров, Сидоров — Ксенія
- 1981 — Шостий — Ольга Василівна
- 1981 — Подорож в Кавказькі гори — Клавдія Михайлівна
- 1981 — У небі «нічні відьми» — Марія Іванівна, комісар
- 1982 — Відкрите серце — старша медсестра
- 1983 — Серафим Полубєс й інші мешканці Землі — Марфа
- 1985 — Пан гімназист
- 1985 — І на камінні ростуть дерева — закадровий текст
- 1986 — Кінець операції «Резидент» — Віра Сергіївна
- 1987 — Візит до Мінотавра (міні-серіал, 1987) — дружина Іконнікова
- 1987 — Микола Подвойський
- 1987 — Позика на шлюб
- 1989 — …І вся любов
- 1990 — Шапка
- 1991 — Під маскою Беркута
- 1991 — Привиди зеленої кімнати — мадам Леблан
- 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант — Капітоліна Макарівна
- 2006 — Людина безповоротна — Єлизавета Петрівна
Див. також ред.
- Пам'ять про щастя (Сім'я Ростоцьких) (документальний фільм)
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ http://www.vesti.ru/doc.html?id=154672
- ↑ Могила Н. Е. Меньшикова. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 20 березня 2019.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР 7 січня 1977 року «Про присвоєння почесного звання народного артиста РРФСР». Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 20 березня 2019.
Посилання ред.
- Меньшикова Ніна Євгенівна на сайті rusactors.ru [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ніна Меньшикова. [Архівовано 29 вересня 2008 у Wayback Machine.] Біографічна довідка [Архівовано 29 вересня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)