Менлі Ланіер Картер (англ. Manley Lanier «Sonny» Carter, Jr.; 15 серпня 1947, Мейкон — 5 квітня 1991, Брансвік) — астронавт НАСА. Здійснив один космічний політ на шатлі STS-33 (1989, «Діскавері»), полковник ВМС США[1].

Менлі Ланіер Картер
англ. Manley Lanier «Sonny» Carter, Jr.
Менлі Ланіер Картер
Дата народження15 серпня 1947(1947-08-15)
Місце народженняМейкон, Джорджія, США
Дата смерті5 квітня 1991(1991-04-05) (43 роки)
Місце смертіБрансвік, Джорджія, США
Alma mater:Emory University School of Medicined, Школа льотчиків-випробувачів ВМС СШАd і Central High Schoold
Спеціальність:спеціаліст польоту, лікар,
астронавт НАСА
Військове звання:капітан 1-го рангу[d]
Місії:STS-33
Час у космосі:5 доб 00 год 08 хв
Нагороди:

Особисті дані і освіта

ред.
 
Літак F-4 Phantom в польоті.
 
Авіаносець «Форрестол».
 
EMB-120 в польоті.
 
Екіпаж STS-33:Задній ряд, зліва направо: Картер і Блаха. Передній ряд, зліва направо: Торнтон, Григорій, Масгрейв

Менлі Картер народився 15 серпня 1947 року в місті Мейкон, штат Джорджія, але своїм рідним вважав місто Уорнер-Робінс, штат Джорджія, де в 1965 році закінчив середню школу. Був одружений з Даною Картер, у нього залишилися дві дочки. Захоплювався: спортивна боротьба, теніс, гольф, любив старі кінофільми. У 1969 році закінчив Університет Еморі, штат Джорджія, отримав ступінь бакалавра по хімії, в 1973 році в цьому ж університеті отримав звання доктора наук медицини. Картер проходив стажування (інтернатуру) по внутрішній медицині в лікарні «Грейді Меморіал» в Атланті, в тому ж штаті.

До НАСА

ред.

В липні 1974 року вступив на службу в Військово-морські сили США. Служив офіцером медичної служби на авіабазі Пенсакола у Флориді. З 1977 року проходив підготовку як льотчик на авіабазі Бівіль, в Техасі, закінчив навчання в квітні 1978 року. Був призначений Головлікарем на авіаносець «Форрестол». В березні 1978 року пройшов перепідготовку на винищувачі F-4 Phantom на авіабазі «Юма» в Аризоні. Служив на авіабазі «Бьюфорт» в Південній Кароліні. У 1981 році брав участь у 9-й місячному поході по Середземному морю на авіаносеці «Форрестол». З вересня 1982 року по червень 1984 року проходив навчання в Школі льотчиків-винищувачів ВМС США «Топган». Має наліт понад 3000 годин, виконав понад 160 злетів і посадок на палуби авіаносців[2].

Підготовка до космічного польоту

ред.

В травні 1984 року був запрошений в НАСА як кандидат в астронавти в складі десятого набору. Почав проходження курсу загальнокосмічної підготовки (ОКП) з липня 1984 року. По закінченні навчання в червні 1985 року отримав кваліфікацію «спеціаліст польоту» і призначення у Відділ астронавтів НАСА.

Політ в космос

ред.

Свій перший і єдиний політ Менлі Картер здійснив у листопаді 1989 року на шатлі «Діскавері» за програмою STS-33[3] як спеціаліст польоту. Картер був готовий, в разі необхідності, до виходу у відкритий космос. Це був 5-й старт для Міністерства оборони США. Через військового характеру експедиції деталі польоту засекречені. Тривалість польоту склала 5 днів 0 годин 8 хвилин.

Загальна тривалість польотів в космос — 5 днів 0 годин 8 хвилин.

Після польоту

ред.

Ще до загибелі був призначений в екіпаж STS-42 фахівцем польоту в рамках програми IML-1.

Загибель

ред.

Картер загинув 5 квітня 1991 року в авіакатастрофі літака EMB-120 «Південно-Східної Атлантичної Авіакомпанії», рейс 2311, біля міста Брансвік, штат Джорджія. Він був на борту літака у відрядженні у справах НАСА. Його ім'я увічнене на «Космічному дзеркалі» — меморіалі в пам'ять про всіх загиблих астронавтів, розташованому в Космічному центрі імені Кеннеді, в Меррітт-Айленді, штат Флорида. Картер став першим астронавтом, хто був саме доданий в цей список, після відкриття Меморіалу в 1991 році. У 2003 році були додані члени екіпажу шаттла Челленджер, STS-107.

Серед загиблих у цій авіакатастрофі був Джон Тауер, сенатор від Техасу.

Нагороди та премії

ред.

Нагороджений: Медаль «За космічний політ» (1989) та багато інших.

Посилання

ред.
  1. Manley L. Carter. Архів оригіналу за 22 липня 2010. Процитовано 19 листопада 2014.
  2. Manley L. Carter. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2014.
  3. NASA — STS-33. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 листопада 2014.

Джерела

ред.