Відкрити головне меню

Мелічна поезія, або Меліка(мелос) (грецьк. melos — пісня) — еллінська лірика в період її розквіту (VI–V ст. до н. е.), що не декламувалася, а виконувалася під акомпанемент ліри, характеризувалася розмаїтим комбінуванням віршових розмірів та фольклорних форм (епіталами, гіменеї, заплачки, гімни тощо). Найдавніше визначення терміна "мелос" дав Платон: "...Мелос складається з трьох частин: слова, гармонії та ритму"

Розрізнялася хорова М.п. (Піндар) і сольна (Сапфо, Анакреонт), уславлювала богів, героїв, спортсменів.

  • сольна меліка бере початки у любовних, весільних і застольних піснях.
  • хорова меліка має витоки в урочистих, обрядових уславленнях і гімнах.

Сольна лірика

Сольна (монодична) лірика первісно була пов'язана з островом Лесбос (та його головним містом - Мітіленами), а свого найвищого злету досягла у творчості Алкея, Сапфо, Анакреонта.

Хорова лірика

Хорова лірика існувала паралельно з сольною. Вона була менш продуктивною, ніж монодична, але справила відчутний вплив на світовий літературний процес. Безпосередньо пов'язана з обрядами (наприклад, уславлення божества), вона була консервативнішою, ніж сольна. Свого найвищого злету досягла у віршах Алкмана, Піндара, Вакхіліда. Її зачинателем вважається грецький поет Алкман, після нього, хорова лірика не дала великих імен. Десь наприкінці VI ст. до н.е. вона стала складовою театрального мистецтва, де пісня хору спочатку тісно межувала власне з текстами драми, моно- і діалогами акторів.

Як і все давньогрецьке мистецтво, лірика, вступаючи у елліністичну добу, переживала період занепаду, і меліка канула в Лету першою. Аот елегія та епіграма, задовольнивши нові художні смаки, "перейшли із здрібнілої Еллади доновонвродженного центру культури - Риму, де і меліка незабаром одержала чудовий, хоча і вторинний розвиток" (С. Шервінський)

ДжерелоРедагувати

  • Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
  • Ю.І.Ковбасенко Антична література: навч.посіб. - К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2012. — с.91—104