Відкрити головне меню
Maksym Melnychuk.jpg

Мельничук Максим Дмитрович
Народився 6 квітня 1973
Київ, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність біолог, політик
Відомий завдяки академік НААН України
Alma mater Біологічний факультет Київського університету (1994)
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Військове звання Капітан запасу
Батько Мельничук Дмитро Олексійович
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки

Мельничук Максим Дмитрович (нар. 6 квітня 1973, Київ, Українська РСР, СРСР) — Голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) (3.02 — 9.09. 2016). Раніше працював на посаді Віце-президента Національної академії аграрних наук України (2014—2016), проректором з науково-інноваційної роботи Національного університету біоресурсів і природокористування України, Заступником Міністра аграрної політики України (2010—2011). Відомий учений в галузі вірусології, біотехнології, селекції, біоенергетики. Доктор біологічних наук за двома спеціальностями (03.00.06 — вірусологія та 03.00.20 — біотехнологія), самий молодий (у віці 39 років) дійсний член (академік) Національної академії аграрних наук України за спеціальністю «Селекція рослин», професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), Лауреат премії Української Академії Аграрних Наук «За видатні досягнення в аграрній науці» (2011), Лауреат премії КНР «1000 Талантів Китаю» (2016), Visiting Professor Heilongjiang Academy of Scienses, China (2016—2019).

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 6 квітня 1973 в Києві в сім'ї Дмитра Олексійовича Мельничука (доктор біологічних наук, професор (1984, Ректор УСГА-УДАУ-НАУ-НУБіП (1984-2014), академік НАН України та НААН України, Герой України) та Тетяни Федорівни Мельничук (канд. пед. наук, доцент). Має брата Сергія Дмитровича (25.08.1970 р.н), д.б.н., академіка НААН України, відомого вченого в галузі біохімії, ветеринарної медицини та якості і безпечності продукції АПК.

Дружина — Мельничук Аліна Валеріївна (1983) — заступник генерального директора по ЗЕД ЗАТ "Фірма «Калина». Має двох синів — Дмитра (2002) і Володимира (2005) та доньку Єлизавету (2008).

ОсвітаРедагувати

У 1989 році після закінчення середньої школи № 186 в місті Києві поступив на перший курс біологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Вже на другому курсі навчання, в червні 1991 року, розпочав наукову роботу на кафедрі вірусології під керівництвом професора А. Л. Бойка. В 1994 році Мельничук з відзнакою закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка зі спеціальності «Біологія» і отримав кваліфікацію спеціаліста біолога-вірусолога, викладача біології та хімії. В 1999 році навчався в магістратурі на факультеті захисту рослин Національного аграрного університету України (НАУ), яку закінчив з відзнакою і здобув кваліфікацію магістра зі спеціальності «Захист рослин» (фітопатологія).

В період 1994—1997 років навчався в аспірантурі з відривом від виробництва при кафедрі вірусології біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка під науковим керівництвом доктора біологічних наук, професора А. Л. Бойка. У 1997 році на спеціалізованій раді в Інституті мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України успішно захистив дисертацію на тему: «Патологічні зміни у рослин хмелю (Humulus lupulus L.), індуковані вірусом скручування листя» і отримав науковий ступінь кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.06. — «Вірусологія».

У 2005 році у складі трьох науковців йому було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за написання першого в Україні підручника для студентів ВНЗ «Біотехнологія рослин». У травні 2006 року Максим Мельничук в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України захистив докторську дисертацію на тему: «Молекулярно — біологічне вивчення геномних і реплікативних РНК фіто- та міковірусів як основа для створення рослинних біотехнологій», і, практично вперше в Україні згідно спеціального дозволу ВАК України, здобув науковий ступінь доктора біологічних наук за двома спеціальностями 03.00.06 — вірусологія та 03.00.20 — біотехнологія. У 2007 році, у віці 34 років, йому згідно рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно вчене звання професора кафедри екобіотехнології та біорізноманіття.

Кар'єраРедагувати

З вересня 1998 працював в Національному аграрному університеті України (НАУ). Створив першу в Україні проблемну наукову лабораторію фітовірусології і біотехнології.

З 2001 по 2004 обіймав посади доцента, завідувача кафедри екобіотехнології та біорізноманіття та наукового керівника проблемної лабораторії фітовірусології і біотехнології НАУ.

З 2003 по 2004 був деканом факультету захисту рослин та біотехнологій НАУ.

У 2004 працював Начальником управління безпеки хімічних речовин Міністерства охорони навколишнього природного середовища. У той же час обирався головою Держхімкомісії України і отримав п'ятий ранг державного службовця.

У грудні 2004 створив новий Навчально-науковий інститут охорони природи і біотехнологій НАУ, який очолював до 1 жовтня 2007 року.

У листопаді 2007 за високі показники в роботі Інституту одноголосно висунутий трудовим колективом і Вченою радою НАУ на посаду проректора з наукової та інноваційної діяльності.

У 2007 за рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки присвоєно вчене звання професора кафедри екобіотехнології та біорізноманіття.

23 листопада 2007 обраний членом-кореспондентом Української Академії аграрних наук (УААН, зараз НААН України) за спеціальністю «Біотехнологія в рослинництві».

26 лютого 2013 обраний академіком НААН України за спеціальністю «Селекція рослин», був обраний членом президії НААН України.

З 2010 по 2011 — Заступник Міністра аграрної політики, отримав четвертий ранг держслужбовця.

У травні 2011 року Вченою радою НУБіП обраний директором новоствореного Навчально-наукового інституту рослинництва, екології і біотехнологій. Очолював Координаційну раду Міжнародного наукового парку «Біобезпека природокористування та якість життя» НУБіП України, координував розвиток науково-інноваційних проектів зі США і Євросоюзом і компаніями-інвесторами.

Відповідно до рішення вченої ради НУБіП України від 28 березня 2013 призначений на посаду проректора з наукової, інноваційної та міжнародної діяльності.

8 серпня 2014 рішенням Загальних зборів НААН обраний на посаду Віце-президента НААН України.

З 3.02 по 9.09. 2016 Голова Київської обласної державної адміністрації.

З 2017 року Директор із виробництва і управляючий партнер ПП «Агрономіка», що спеціалізується на виробництві біологічних засобів та препаратів захисту рослин від ентомологічних шкідників. Підприємство протягом останніх років являється лідером із виробництва біопрепаратів для захисту рослин під ТМ «Губернаторська».

Політика та публічністьРедагувати

Очолював ВМГО «Спілка молодих аграріїв України», приймав участь у Виборах до Верховної Ради України за списками від Аграрної партії України (2001), у місцевих виборах до Київради та на посаду мера Києва (2015).

В лютому Указом Президента України 3 лютого 2016 року призначений головою Київської обласної державної адміністрації (https://www.president.gov.ua/documents/332016-19762)

5 вересня написав заяву і 9 вересня 2016 року був звільнений з цієї посади за власним бажанням. В пресі і телебаченні пройшла гучна інформація про підозру у можливому вчиненні корупційних дій в зв'язку із затягуванням звільнення колишньої працівниці адміністрації. На робочому місці та помешканні Мельничука були проведені грабіжні обшуки із зломом дверей будинку за відсутності господаря і членів родини. 12 вересня керівник Національної поліції України Хатія Деканоїдзе повідомила про відсутність кримінального провадження проти Максима Мельничука. 14 вересня Максим Мельничук в Генеральна прокуратура України дав свідчення з приводу інциденту. Пізніше Генеральна прокуратура і суд встановили не причетність Максима Мельничука до скандалу.

Наукова школа, наукові досягнення та інтересиРедагувати

Є членом спецради із захисту дисертацій в Інституті мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, членом редколегії ряду наукових журналів — Мікробіологічного журналу, журналу «Біотехнологія» Президії НАН України, Вісник генетиків і селекціонерів України, наукового журналу «Екологія та ноосферологія», міжнародного журналу «Вісник аграрної науки», «Research in Agricultural Engineering», Czech Republic. Автор та співавтор понад 400 наукових праць, з яких понад 300 фахових статей, з них 80 у міжнародних виданнях, 9 монографій, 12 посібників, атлас, 2 підручники, 5 практикумів, 4 словників, 27 методичних рекомендацій з фітовірусології, екології, біотехнології та захисту рослин. Автор і співавтор великої кількості Патентів України в галузі біологічних, технічних та сільськогосподарських наук, співавтор сорту хмелю «Національний», сорту суниці «Аліна», сорту яблуні «Володимир Симиренко» та сорту ожини «Рубін», міскантусу «Біотех». Автор і співавтор масштабних експериментів в Україні по створенню плантацій клонованих на безвірусній основі хмелю звичайного, суниці та міскантусу власних сортів.

М. Д. Мельничук має свою наукову школу. Його учнями захищено три докторські і десять кандидатських дисертацій, ще закінчують написання дисертацій ряд докторантів та аспірантів. Серед його учнів є Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, Лауреат Гранту Президента України, Лауреати Премії Верховної Ради України, Стипендіати Кабінету Міністрів України, тощо.

Максим Мельничук має три спортивні розряди з важкої атлетики, плавання та пауерліфтингу. Захоплюється грою на музичних інструментах (гітара, бас гітара), має хоббі з підводного полювання, реставрації й тюнінгу автомобілів.

Членство та представництво в громадських організаціях, стажування за кордономРедагувати

У 1997—2000 роках стажувався і працював в США в наукових лабораторіях університетах штатів Айова та Луїзіана під керівництвом відомих вчених Dr. Allen Miller & Prof., Dr. Rodrigo Valverde. Нагороджений Почесним дипломом «Service Award» від Луїзіанського університету (2000).

У 1999 році працював та стажувався в Університеті прикладних наук Вайнштефан, ФРН, м. Фрайзінг в лабораторії біотехнології під керівництвом Dr. Luitgardis Seigner.

У 2001—2003 обраний директором секретаріату Всесвітнього консорціуму вищих навчальних та наукових аграрних закладів (GCHERA).

У 1999—2003 році працював в складі експертів з охорони прав на сорти рослин (ISTA) від України в Франції (Париж, Анжер) та Японії (Токіо, Цукуба) і у 2004 році експертом від Міжнароднародної конвенції з охорони біорізноманіття (CBD) в Канаді (Монреаль). У 2008 році проходив стажування по програмі КОІКА (м. Сеул, Південна Корея).

У 2010—2011 роках був Членом делегацій від України по ХІІ та ХІІІ раундам переговорів по входженню до Зони вільної торгівлі України з ЄС.

У червні 2011 обраний Віце-президентом IHGC (Всесвітнього конгресу хмелярів).

Обирався Головою Київської обласної федерації футболу (2016—2017).

У 2018 році обраний експертом від України по програмному комітету «Наотехнології, нові матеріали, біотехнології, передові промислові виробництва» в межах Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020».

НагородиРедагувати

Орден «За заслуги» III ступеня № 9334; (2008);

Почесна грамота Міністерства освіти і науки «За активну участь в розробці державних стандартів вищої освіти України» (№ 99133);

Почесна грамота Міністерства аграрної політики від 17.11.2002 року;

Почесна грамота Кабінету міністрів № 7248 від 30.01.2004 року, почесна грамота Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту від 19.11.2005 року;

Почесна грамота Верховної Ради «За особливі заслуги перед українським народом» № 1594 від 02.12.2005 року;

Диплом лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки № 5691 (Указ Президента України від 19.12.2005 року, № 1782/2005);

Трудова нагорода «Знак Пошани» Посвідчення № 4650 рішенням колегії Міністерства аграрної політики № 40-к від 09.02.2007 року;

Почесна грамота Міноборони 23.02.2007 року, нагрудний знак «Петро Могила» Посвідчення № 572 Міністерства освіти і науки (наказ міністра освіти і науки № 518-К від 30.05.2007 року);

Медаль «За співпрацю з внутрішніми військами МВС України» (наказ командувача внутрішніми військами МВС України від 06.06.2009 року № 73);

Диплом лауреата премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці» (постанова Президії Української академії аграрних наук від 24.02.2010 року № 4).

Почесна нагорода НААН (2014 рік) за написання атласу «Хміль звичайний (Humulus lupulus L.) — від клітини до рослини»;

Диплом «Агропромисловий комплекс України: сьогодення та майбутнє», за вагомий внесок у розвиток агропромислового комплексу України (2010 рік);

Медаль «Віра, честь, свобода» Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» (наказ верховного отамана України та діаспори, Гетьмана Козацтва Запорізького, Маршала Козацтва № 008 від 11.04.2009 року);

Рицарський орден «Knight of the Hop» (2015) за видатні досягнення у розвитку в розвитку хмелярства та пивоваріння світу.

ПосиланняРедагувати