Мельба червонощока
| Мельба червонощока | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.JPG) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pytilia hypogrammica Sharpe, 1870 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pytelia hypogrammica | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ме́льба червонощока[2] (Pytilia hypogrammica) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11 см. Крила короткі, округлі, хвіст короткий, квадратної форми, дзьоб конічної форми, загострений. Самці мають переважно сіре забарвлення, на обличчі у них темно-червона "маска", надхвістя і хвіст червоні, махові пера зеленувато-жовті, на животі й гузці вузькі білі смужки. У самиць голова повністю сіра. Очі червонувато-карі, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору.
Поширення і екологія ред.
Червонощокі мельби мешкають в Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Буркіна-Фасо, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Чаді і Демократичній Республіці Конго. Вони живуть в лісистих саванах, трапляються поблизу людських поселень, зокрема в садах. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками до 10 птахів.
Червонощокі мельби більшу частину дня проводять в чагарниках і високій траві. Вони живляться дрібним насінням трав, дрібними комахами, іноді також плодами. Сезон розмноження у них припадає на другу половину сезону дощів, в Нігерії він триває з жовтня по січень. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, встелюються пір'ям, розміщується в густій рослинності. В кладці від 3-4 білуватих яйця. Інкубаційний період триває приблизно ц тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення. Червонощокі мельби іноді стають жертвами гніздового паразитизму жовтошиїх і рудошиїх вдовичок.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pytilia hypogrammica: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |