Мекра́н, Макран (урду: مکران) — система складчастих гір на півдні Ірану шириною понад 200 км, що тягнеться в східному напрямі на 480 км. Середні висоти 600—1500 м, найвища точка — г. Кухран, 2260 м. Протягуються у вигляді дуги на 1150 км, від Ормузької протоки на заході до околиць гори Кветта на сході, де примикають до північного краю хребта Центральний Брагуї. А також є напівпустельною прибережною смугою на півдні Белуджистану, в Ірані і Пакистані, уздовж узбережжя Аравійського моря і Оманської затоки. Гори складаються з декількох паралельних пасом заввишки 1000—2000 м, розділених подовжніми улоговинами і перетнутих крізними ущелинами. Перська фраза Mahi khoran, рибо-їди (Mahi = риба + khor = їжа) вважається походженням сучасного слова́ Мекран (Makran)[1].

  • Найбільша висота — 3 277 м (гора Маран на північному сході Мекрана).
Мекран
Зображення
Держава Flag of Iran.svg Іран і Flag of Pakistan.svg PK
CMNS: Мекран у Вікісховищі

Координати: 25°30′34″ пн. ш. 64°08′39″ сх. д. / 25.50949500002777981° пн. ш. 64.14437760002778077° сх. д. / 25.50949500002777981; 64.14437760002778077

Складені переважно вапняками і пісковиками, в улоговинах і передгір'ях звичайні мергелі, сланці, фліш.

Часті землетруси. У передгір'ях — грязьові вулкани. Переважає пустельна рослинність, на сході — гірська савана, на північному сході — ділянки лісів гімалайського типу. По долинах річок місцями вузькі стрічки листяних лісів і гаї фінікових пальм. Уздовж південних відрогів протягуються прибережні тропічні пустелі Гермсир.

ПриміткиРедагувати

  1. The origins of the name on Livius.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 13 серпня 2008. 

ДжерелаРедагувати