Мегакріометеор
Мегакріометеор — це дуже великий шматок льоду, який, незважаючи на те, що має багато спільних текстурних, гідрохімічних та ізотопних властивостей, знайдених у великих градинах, утворюється в незвичайних атмосферних умовах, які чітко відрізняються від сценарію купчасто-дощових хмар (тобто умови ясного неба). Їх іноді називають величезними градинами, але вони не повинні утворюватися в умовах грози, на відміну від граду. Хесус Мартінес-Фріас, планетарний геолог і астробіолог з Інституту наук про Землю (ісп. Instituto de Geociencias, IGEO) у Національній раді досліджень Іспанії[en] (ісп. Consejo Superior de Investigaciones Científicas, CSIC)[1] у Мадриді, у січні 2000 року почав дослідження мегакріометеорів після того, як уламки льоду вагою до 6,6 фунта (3,0 кг) падали на Іспанію з безхмарного неба протягом десяти днів поспіль.
Маса і розмір
ред.З 2000 року було зафіксовано понад 50 мегакріометеорів. Їх маса коливається від 0,5 кг до кількох десятків кілограмів. Один у Бразилії важив більше ніж 50 кг.[2] 13 серпня 1849 року в Шотландії також впали шматки розміром приблизно 2 м.[3]
Формування
ред.Процес, який створює мегакріометеори, ще не повністю вивчений, в основному щодо атмосферної динаміки, необхідної для їх створення. Вони можуть мати механізм утворення, подібний тому, що призводить до утворення граду.[4] Наукові дослідження показують, що їх склад відповідає звичайній тропосферній дощовій воді для районів, в які вони потрапляють. Крім того, мегакріметеори також демонструють текстурні зміни поверхні льоду, гідрохімічну та ізотопну неоднорідність її складу, що дає потенційні докази складного процесу утворення в нижній атмосфері.[5][6][7] Відомо, що вони не утворюються внаслідок витоку туалету з літака, тому що великі шматки льоду, які час від часу падають з авіалайнерів, мають чітко виражений синій колір через дезінфекційний засіб, що використовується (звідси їхня загальна назва «блакитний лід»[en]).
Дехто припускає, що ці шматки льоду, мабуть, впали з фюзеляжів літаків[4] після того, як звичайний водяний лід, який накопичувався на цих літаках у звичайних атмосферних умовах, просто відірвався. Однак подібні події відбувалися і до винаходу літака.[8][9] Дослідження показують, що метрологічні коливання тропопаузи, пов'язані з гідратацією нижньої стратосфери та стратосферним охолодженням, можуть бути пов'язані з їх утворенням.[5] Детальне дослідження мікрораманівської спектроскопії показало: можна припустити формування мегакріометеорів у певному діапазоні температур:−10 до −20 °C (14 до −4 °F).[10] Іноді їх плутають з метеорами, оскільки вони можуть залишати невеликі ударні кратери, хоча вони утворюються в атмосфері, а не з космосу.
Примітки
ред.- ↑ Ficha de Jesús Martínez Frías en el Directorio del IGEO de CSIC, 30 de enero de 2021. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2022.
- ↑ Gelo caindo do céu assusta moradores [Архівовано 2007-09-27 у Wayback Machine.] (порт.).
- ↑ Peter T. Bobrowsky; Hans Rickman (2007). Comet/asteroid impacts and human society: an interdisciplinary approach. Springer. с. 343–. ISBN 978-3-540-32709-7. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 2 лютого 2012.
- ↑ а б The Peculiar Phenomenon of Megacryometeors [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.] by Alan Bellows.
- ↑ а б Martinez-FrÍas, J.; Delgado, A.; MillÁn, M.; Reyes, E.; Rull, F.; Travis, D.; Garcia, R.; LÓpez-Vera, F. та ін. (2005). Oxygen and Hydrogen Isotopic Signatures of Large Atmospheric Ice Conglomerations. Journal of Atmospheric Chemistry. 52 (2): 185. Bibcode:2005JAtC...52..185M. doi:10.1007/s10874-005-2007-7.
- ↑ Martinez-Frias, Jesus; Delgado Huertas, Antonio (2006). Megacryometeors: Distribution on Earth and Current Research. AMBIO: A Journal of the Human Environment. 35 (6): 314. doi:10.1579/06-S-187.1. hdl:10261/36014.
- ↑ Orellana, Francisco Alamilla; Alegre, José Ma Ramiro; Cordero Pérez, José Carlos; Martín Redondo, Ma Paz; Delgado Huertas, Antonio; Fernández Sampedro, Ma Teresa; Menor-Salván, César; Ruiz-Bermejo, Marta та ін. (2008). Monitoring the fall of large atmospheric ice conglomerations: a multianalytical approach to the study of the Mejorada del Campo megacryometeor (PDF). Journal of Environmental Monitoring. 10 (4): 570—4. doi:10.1039/b718785h. hdl:10261/36027. PMID 18385879. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
- ↑ William R. Corliss (1983). Tornados, dark days, anomalous precipitation, and related weather phenomena: a catalog of geophysical anomalies. Sourcebook Project. ISBN 978-0-915554-10-2. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
- ↑ Riesgos Naturales, by Olcina Santos, J. and Ayala-Carcedo, J. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
- ↑ Rull, F.; Delgado, A.; Martinez-Frias, J. (2010). Micro-Raman spectroscopic study of extremely large atmospheric ice conglomerations (megacryometeors). Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences. 368 (1922): 3145—52. Bibcode:2010RSPTA.368.3145R. doi:10.1098/rsta.2010.0103. PMID 20529951.
Посилання
ред.
- Megacryometeors: Resource Site [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- News Report: Ice Chunk Hits Oakland, CA, USA [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.]
- The Peculiar Phenomenon of Megacryometeors [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Getting to the truth of falling ice chunks, Chemical Science, Katherine Davies, 2008 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- What Causes Megacryometeors? [Архівовано 31 січня 2010 у Wayback Machine.]
- The problem of Ice Meteorites, Martin Beech
- Top 100 Stories of 2008 #73: Giant Ice Meteors Fall From Clear Skies, Karen Wright [Архівовано 16 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- HALS (blog with cases) [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.]