Машикулі́ (фр. machicoulis, від середньовічного французького сполучення «mache-col» — «бий у шию») — оборонний елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій, що прийшов на заміну гурдиціям (підсябиттям). Застосовувавалися протягом XIV—XVI століть у фортецях Європи, Близького Сходу. Вони призначались для захисту підошóв оборонних мурів, де утворювались мертві зони, недосяжні для обстрілу з бійниць.

Машикулі
Зображення
CMNS: Машикулі у Вікісховищі

Фортифікатори розширювали бойові галереї верхніх ярусів на всій довжині оборонного муру та по периметру веж, перетворюючи їх на своєрідні навісні ґанки за рахунок випнутих за лінію оборонного муру кронштейнів; на них прикріплено парапет із бійницями. У підлозі поміж кронштейнами облаштовували отвори для вертикального обстрілу нападників біля підошви муру, щоб кидати на них каміння, лити гарячу смолу, окріп. Також машикулі могли мати вигляд нахилених стрільниць у товщі муру. Коли розпочато використовувати ренесансові земляні бастіонні фортифікації, машикулі вийшли з ужитку разом із застарілими оборонними мурами.

Галерея ред.

Література ред.

  • Brown, R. Allen (2004) [1954]. Allen Brown's English Castles. Woodbridge: The Boydell Press. ISBN 1-84383-069-8. 
  • Hoad, T. F. (1986). English Etymology. Oxford University Press. 
  • Villena, Leonardo (1988). Sobre las defensas verticales en España: tipología y terminlogía comparadas. У Andrés Bazzana (ред.). Guerre, fortification et habitat dans le monde méditerranéen au Moyen Age: colloque. Casa de Velázquez. ISBN 978-84-86839-02-4.