Відкрити головне меню

Матвій Лукич Довгополюк (* 1893, Погребище — помер 28 лютого 1944 у таборах ГУЛАГу) — український педагог, агроном, поет. Член літературної організації «Плуг», його поезії, оповідання та нариси публікувалися з 1913 року у "Ріллі", "Кооперативному пути", "Трудовій освіті", "Вістях", "Комуністі".

Був товаришем дитинства та юності Насті Присяжнюк, приятель Бориса Антоненка-Давидовича Охтирського періоду.

Був керівником Охтирського дитячого містечка. Вихованець Дитмістечка Платон Воронько згадував:[1]

Хлопчиком батьки віддали мене на виховання в Охтирське дитмістечко. Педагог, агроном і поет Матвій Лукич Довгополюк прагнув відкрити в кожної дитини талант, прищепив любов до поезії Павла Тичини, яка стала для мене тим живим середовищем, у якому формується душа людини.

Арештований 6 листопада 1937 року, присуд — 10 років концтаборів СРСР; термін покарання відбував у Ярославській області. Помер в ув'язненні 28 лютого 1944. Посмертно реабілітований 1990 року. Спогади про нього лишив Ю.Самброс у книзі "Щаблі життя"

ТвориРедагувати

"В дні неволі" (зб.віршів) 1917

"В хвилях життя" (зб.оповідань) 1918

"Хвилини зневір'я й шукань"

"Молот" (зб). Охтирська нар.освіта

"Завгора скаже" (зб.нарисів), Охтирка, 1922

"Буквар для дорослих" (підручник) 1923

ПриміткиРедагувати

  1. На Охтирщині відзначають сто річчя Платона Воронька. Архів оригіналу за 31 травень 2014. Процитовано 15 травень 2014. 

ДжерелоРедагувати