Марі Жиллен
Марі́ Жіле́н (фр. Marie Gillain; нар. 18 червня 1975, Рокур, Валлонія, Бельгія) — бельгійська акторка.
| Марі Жиллен | |
|---|---|
| фр. Marie Gillain | |
 Марі Жиллен у 2006 році | |
| Дата народження | 18 червня 1975 (49 років) |
| Місце народження | Рокур, Валлонія, Бельгія |
| Громадянство | .svg){kind=small} Бельгія |
| Професія | акторка |
| Роки активності | 1991 — наш час |
| IMDb | ID 0002100 |
| Нагороди та премії | |
| Приз Ромі Шнайдер (1996) | |
| Офіційний сайт | |
 Марі Жиллен у Вікісховищі | |
Біографія та кар'єра
ред.Марі Жілен народилася 18 червня 1975 року в Рокурі неподілік від Льєжа, у франкомовній частині Бельгії. З дитинства цікавилася виконавським мистецтвом, у підлітковому віці вона займалася в театральній студії і активно брала участь в драматичних постановках.
У кіно Марі Жілен дебютувала в 1991 році — у французькій комедії Жана-Жака Ано «Мій батько — герой», де зіграла головну жіночу роль, а її партнером по знімальному майданчику був Жерар Депардьє. За цю роботу Марі вперше була номінована як найперспективніша акторка на кінопремію «Сезар». Паралельно зі зніманням Жілен навчалася в коледжі Сен-Луї у Льєжі. Потім вона зіграла головну роль у бельгійській стрічці «Марі» (1993), після чого у 1995 році Жілен знялася у кримінальній драмі «Приманка» Бертрана Таверньє. Фільм завоював «Золотого ведмедя» на 45-му Берлінському кінофестивалі, а Марі вдруге була номінована на «Сезара» як найперспективніша акторка та була удостоєна Призу Ромі Шнайдер[1].
У 1995 році Марі дебютувала на театральній сцені у постановці «Щоденник Анни Франк». Вистава пройшла 50 разів у Ліоні, після чого з успіхом була показана у Парижі. За цю роль акторку було номіновано в категорії «театральне відкриття року» на 10-й церемонії театральної Премії Мольєра.
У 1997-му Марі Жиллен знялася у фільмі Філіпа де Брока́ «Горбань», за роль Аврори де Невер, у якому її було номіновано як найкращу акторку на «Сезара». Після невеликої паузи вона знялася у фільмі Етторе Сколи «Вечеря», який показали на Каннському кінофестивалі у травні 1999 в програмі «Особливий погляд». 1999 року Марі зіграла головну героїню у п'єсі Джона Малковича «Істерія».
З початку 2000-х років Марі Жілен знімалася у фільмах таких відомих режисерів, як Бертран Таверньє («Пропуск», 2002), Седрік Клапіш («Ні за, ні проти (а зовсім навпаки)», 2003), Режис Варньє («Насіння смерті», 2007), Анн Фонтен («Коко до Шанель», 2009). З роль у фільмі Філіпа Ліоре «Усі наші бажання» її було вперше номіновано як найкращу акторку на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт».
У серпні 2015 року Марі Жілен входила до складу журі Кінофестивалю франкомовних фільмів в Ангулемі. 2016 року її було обрано президентом 6-ї щорічної церемонії вручення нагород кінопремії «Магрітт»[2].
З 1998-го Марі Жілен активно займалася модельним бізнесом; вона була одним з основних облич рекламної кампанії лінії косметики фірми «Lancôme»[3][4]. З 2008 року Мари є послом доброї волі від недержавної організації «Plan Belgique», котра допомагає дітям в країнах, що розвиваються[5].
Особисте життя
ред.У Марі Жілен є дві доньки від двох різних цивільних шлюбів — Дюна Гаме (нар. 24.4.2004) від Мартіна Гаме[6] і Вега Деглі-Еспозті (нар. 2009) від Крістофера Деглі-Еспозті.
Фільмографія
ред.| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1991 | ф | Мій батько — герой | Mon père, ce héros | Вероніка «Веро» Арнель |
| 1993 | ф | Марі | Marie | Марі |
| 1993 | тф | Людина біля моря | Un homme à la mer | Камілла |
| 1995 | ф | Приманка | L'appât | Наталі |
| 1996 | ф | Вибіркова спорідненість | Le affinità elettive | Оттілія |
| 1997 | ф | Дуже чисте повітря | Un air si pur | Жулі д'Еспар |
| 1997 | ф | До бою | Le bossu | Аврора |
| 1998 | ф | Вечеря | La cena | Альєва |
| 1999 | ф | Останній гарем | Harem suare | Сафія |
| 2000 | ф | Нехай Люсі робить що хоче! | Laissons Lucie faire! | Люсі |
| 2000 | ф | Барні і його маленькі неприємності | Barnie et ses petites contrariétés | Марго |
| 2001 | ф | Розпусниці | Absolument fabuleux | Сафран |
| 2002 | ф | Пропуск | Laissez-passer | Ольга |
| 2003 | ф | Ні за, ні проти (а зовсім навпаки) | Ni pour, ni contre (bien au contraire) | Кеті |
| 2004 | ф | Було дуже приємно | Tout le plaisir est pour moi | Луїза |
| 2005 | ф | Пекло | L'enfer | Анна |
| 2005 | тф | Шлях Лори | La voie de Laura | Лаура |
| 2007 | ф | Насіння смерті | Pars vite et reviens tard | Марі |
| 2007 | ф | Крихкий(і) | Fragile(s) | Ніна |
| 2007 | ф | Моє життя — не романтична комедія | Ma vie n'est pas une comédie romantique | Фроренс Барон |
| 2007 | ф | Ключ | La clef | Одрі |
| 2008 | ф | Жінки-агенти | Les femmes de l'ombre | Сюзі Деспрез |
| 2008 | ф | Чаклунство! | Magique! | Бетті |
| 2008 | ф | Дуже, дуже велике підприємство | La très très grande entreprise | Мелані Лаверньє |
| 2009 | ф | Коко до Шанель | Coco avant Chanel | Адрієна Шанель |
| 2010—2013 | с | Маленький принц | Le petit prince | Роза /озвучування |
| 2011 | ф | Усі наші бажання | Toutes nos envies | Клер Конті |
| 2013 | ф | Ланди | Landes | Лєна Дюпра |
| 2014 | ф | Валентин, Валентин | Valentin Valentin | Клаудія Ліворно |
| 2015 | ф | Міраж кохання | Mirage d'Amour | Гірондель |
| 2021 | ф | Мій вовк | Mystère |
Визнання
ред.| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія Сезар | ||||
| 1992 | Найперспективніша акторка | Мій батько — герой | Номінація | |
| 1996 | Приманка | Номінація | ||
| 1998 | Найкраща акторка | До бою | Номінація | |
| 2012 | Усі наші бажання | Номінація | ||
| Кінофестиваль в Джиффоні (Джиффоні-Валле-П'яна) | ||||
| 1993 | Бронзовий Грифон найкращій акторці | Марі | Перемога | |
| Паризький кінофестиваль | ||||
| 1994 | Найкраща акторка | Марі | Перемога | |
| Кінофестиваль у Грамаду (Бразилія) | ||||
| 1995 | Золотий Кікіто найкращій акторці | Приманка | Перемога | |
| 1996 | Перемога | |||
| Кінофестиваль у Кабурі | ||||
| 1996 | Найкраща акторка | Вибіркова спорідненість | Перемога | |
| Кришталевий глобус | ||||
| 2012 | Найкраща акторка | Усі наші бажання | Номінація | |
| Премія «Магрітт» | ||||
| 2013 | Найкраща акторка | Усі наші бажання | Номінація | |
| 2017 | Найкраща акторка | Міраж кохання | Номінація | |
Примітки
ред.- ↑ Prix Patrick Dewaere & Romy Schneider 1996 [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] на AlloCiné
- ↑ Magritte du Cinéma: Marie Gillain présidera la 6ème édition de la cérémonie. RTBF (фр.) . 30.11.2015. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 5.02.2016.
- ↑ Lancôme, le grand saut. Stratégies (фр.) . 03.09.1999. Архів оригіналу за 15 січня 2010. Процитовано 5.02.2016.
- ↑ O Oui! Lancome - прекрасный аромат для молодых и энергичных женщин от компании Ланком. Parfum.only-u.com.ua (рос.) . 26.01.2012. Архів оригіналу за 04.01.2016. Процитовано 5.02.2016.
- ↑ Марі Жиллен [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Plan Belgique
- ↑ Marie Gillain. Plan Belgique (фр.) . 16.04.2004. Архів оригіналу за 22 жовтня 2010. Процитовано 5.02.2016.
- ↑ Нагороди та номінації Марі Жиллен на сайті IMDb(англ.)
Посилання
ред.- Офіційний сайт
- Марі Жиллен на сайті IMDb (англ.)
- Марі Жиллен на сайті AlloCiné (фр.)
- Марі Жиллен на сайті All Movie Guide (англ.)