Анн Фонтен
А́нн Фонте́н (фр. Anne Fontaine, справжні ім'я та прізвище — А́нн-Фонте́н Сіберте́н-Бла́н (фр. Anne-Fontaine Sibertin-Blanc); нар. 15 липня 1959, Люксембург) — французька кінорежисерка, сценаристка та акторка.
| Анн Фонтен | |
|---|---|
| фр. Anne Fontaine | |
 Анн Фонтен у 2017 році | |
| Ім'я при народженні | Анн-Фонтен Сібертен-Блан (фр. Anne-Fontaine Sibertin-Blanc) |
| Дата народження | 15 липня 1959 (65 років) |
| Місце народження | Люксембург |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка, акторка |
| Alma mater | Lycée Molièred |
| Роки активності | 1980—наш час |
| IMDb | ID 0284774 |
 Анн Фонтен у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Анн-Фонтен Сібертен-Блан народилася 15 липня 1959 року в Люксембурзі. Частину дитинства провела в Лісабоні, Португалія, де працював її батько, професор, композитор і органіст Антуан Сібертен-Блан (Antoine Sibertin-Blanc). Згодом вона переїхала в Париж, де навчалася танців. У 1980 році Робер Оссейн запросив Анн Фонтен у театральну постановку «Горбань з Нотр-дам» за романом Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері».
Як кіноакторка Анн Фонтен дебютувала в еротичній мелодрамі «Ніжні кузини» (фр. Tendres cousines) в 1980 році. Потім знімалася переважно в телефільмах і серіалах[1].
Перший фільм Анн Фонтен як режисерки і сценаристки — «Любовні історії закінчуються погано… як правило» (фр. Les Histoires d'amour finissent mal... en général). Це також її перший спільний фільм з чоловіком, кінопродюсером Філіппом Каркассоном. У наступному фільмі, «Августин», знявся її брат, Жан-Кретьєн Сібертен-Блан (Jean-Chrétien Sibertin-Blanc). Також він зіграв ролі у фільмах Фонтен «Августин, король кунг-фу» і «Новий шанс»[2]. Перший міжнародний успіх Фонтен приніс фільм «Сухе прибирання», який отримав приз за найкращий сценарій на Венеціанському кінофестивалі. Потім були зняті фільми «Наталі» з Жераром Депардьє, Фанні Ардан і Еммануель Беар у головних ролях та «Коко до Шанель» з Одрі Тоту, який отримав три номінації на премію «BAFTA» та шість номінацій на французьку національну кінопремію «Сезар».
У 2013 році Анн Фонтен зняла свій перший англомовний фільм «Таємний потяг». У прокаті він демонструвався під назвами «Two Mothers», «Perfect Mothers», «Adore», «Adoration». У головних ролях знялися Наомі Воттс і Робін Райт. Фільм не мав успіху, касові збори склали 300 тисяч доларів, рейтинг «Rotten Tomatoes» — 31 %[3].
Восени 2014 року на Міжнародному кінофестивалі в Торонто відбулася прем'єра фільму Анн Фонтен «Джемма Боварі» (чи «Інша Боварі») за мотивами роману Гюстава Флобера «Пані Боварі». У головних ролях знялися Джемма Артертон і Фабріс Лукіні.
Фільм Анн Фонтен 2016 року «Невинні» було номіновано в чотирьох категоріях на здобуття «Сезара» 2017 року, у тому числі як найкращий фільм та за найкращу режисерську роботу[4].
Фільмографія
ред.- Режисерка і сценаристка
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист |
|---|---|---|---|---|
| 1993 | Любовні історії закінчуються погано... як правило | Les Histoires d'amour finissent mal… en général |  |
|
| 1995 | Августин | Augustin | |
|
| 1997 | Сухе прибирання | Nettoyage à sec | |
|
| 1999 | Августин, король кунг-фу | Augustin, roi du kung-fu | |
|
| 2001 | Як я убив свого батька | Comment j'ai tué mon père | |
|
| 2003 | Наталі... | Natalie | |
|
| 2005 | У його руках | Entre ses mains | |
|
| 2006 | Новий шанс | Nouvelle chance | |
|
| 2008 | Дівчина з Монако | La fille de Monaco | |
|
| 2009 | Коко до Шанель | Coco avent de Chanel | |
|
| 2009 | Хлоя | Chloe |
| |
| 2011 | Мій найстрашніший кошмар | Mon pire cauchemar | |
|
| 2013 | Таємний потяг | Perfect Mothers (Adore) | |
|
| 2014 | Джемма Боварі | Gemma Bovery | |
|
| 2016 | Невинні | Les innocentes | |
|
| 2017 | Марвін, або Чудове виховання | Marvin ou la Belle Éducation | |
|
- Акторка
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1980 | ф | Ніжні кузини | Tendres cousines | Жустін |
| 1981 | ф | Якщо моє обличчя вам подобається… | Si ma gueule vous plaît... | Ізабель |
| 1982 | тф | En votre aimable règlement | Альба | |
| 1985 | тф | Між котами і вовками Entre chats et loups | Кароль Ламбер | |
| 1985 | ф | P.R.O.F.S. | Маріте | |
| 1986—1990 | с | Рожева серія | Série rose | Матильда |
| 1987 | тф | Білий кит | La baleine blanche | Клодін |
| 1999 | ф | Тільки не скандал | Pas de scandale | Наталі |
Визнання
ред.Загалом за час своєї творчої кар'єри Анн Фонтен отримала 5 фестивальних та професійних кінонагород з понад 30 номінацій.[5]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Приз Жана Віго | |||
| 1993 | Найкращий художній фільм | Любовні історії закінчуються погано… як правило | Перемога |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1997 |  Золотий лев
|
Сухе прибирання | Номінація |
| Приз «Золоті Озелли» за найкращий сценарій | Перемога | ||
| 2017 | Блакитний лев | Марвін, або Чудове виховання | Перемога |
| Премія «Сезар» | |||
| 1998 | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Сухе прибирання | Номінація |
| 2006 | Найкращий адаптований сценарій | У його руках | Номінація |
| 2010 | Коко до Шанель | Номінація | |
| 2017 | Найкращий фільм | Невинні | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | ||
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2009 | Приз глядацьких симпатій | Коко до Шанель | Номінація |
| Премія BAFTA | |||
| 2010 | Найкращий фільм не англійською мовою | Коко до Шанель | Номінація |
| Норвезький міжнародний кінофестиваль | |||
| 2016 | Приз «Андреас» | Невинні | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Провінстауні (Массачусетс, США) | |||
| 2016 | Приз аудиторії за найкращу художню особливість | Невинні | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді | |||
| 2016 | Золотий колос за найкращий фільм | Невинні | Номінація |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
Примітки
ред.- ↑ Anne Fontaine Biography — Yahoo Movies Canada[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Anne Fontaine - News & actus people sur Premiere (фр.). Premiere. 4 квітня 2013. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 18 липня 2015.
- ↑ Anne Fontaine — Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 20 лютого 2017.
- ↑ Fabien Lemercier. 11 nominations aux César pour Elle et Frantz. Cineuropa (фр) . 25.01.2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25.01.2017.
- ↑ Anne Fontaine: Récompenses et nominations [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné. Дата доступу 20.02.2017
- ↑ Нагороди та номінації Анн Фонтен на сайті IMDb (англ.)
Посилання
ред.- Анн Фонтен на сайті IMDb (англ.)
- Анн Фонтен на сайті AlloCiné (фр.)