Марія Беатріче Австрійська-Есте
Марія Беатріче Австрійська-Есте (італ. Maria Beatrice d’Austria-Este, нім. Maria Beatrix von Österreich-Este), повне ім'я Марія Беатріче Анна Франческа Габсбург-Есте (італ. Maria Beatrice Anna Francesca Habsburg-Este, нім. Maria Beatrix Anna Franziska von Habsburg-Este), 13 лютого 1824 — 18 березня 1906) — ерцгерцогиня Австрії, принцеса Угорщини та Богемії, а також принцеса Модени, з дому Габсбургів-Есте, донька герцога Модени та Реджо Франческо IV д'Есте та сардинської принцеси Марії Беатріче, дружина Хуана Карлоса де Бурбона-й-Браганса, інфанта Іспанії та графа Монтісона, короля Іспанії у престолонаслідуванні карлістів у 1860—1868 роках, короля Франції у престолонаслідуванні легітимістів у 1883—1887 роках.
| Марія Беатріче Австрійська-Есте | |
|---|---|
| нім. Maria Beatrix von Österreich-Este італ. Maria Beatrice d’Austria-Este | |
 Портрет Марії Беатріче пензля невідомого майстра, близько 1840 року | |
| Ім'я при народженні | Марія Беатріче Анна Франческа |
| Псевдо | Марія Беатріче Габсбург-Есте |
| Народилася |
13 лютого 1824 Модена, Герцогство Модена та Реджо |
| Померла |
18 березня 1906 (82 роки) Грац, Австро-Угорщина |
| Поховання | монастир кармеліток у Граці |
| Країна |
.svg){kind=small} Іспанія |
| Місце проживання | монастир кармеліток у Граці (1872—1906) |
| Діяльність | представницькі обов'язки, чернецтво (від 1872 року) |
| Знання мов | іспанська |
| Суспільний стан |
королева Іспанії в престолонаслідуванні карлістів (1860—1868) королева Франції в престолонаслідуванні легітимістів (1883—1887) |
| Титул | графиня Монтісон, інфанта Іспанії |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Габсбурги-Есте, Бурбони |
| Батько | Франческо IV д'Есте |
| Мати | Марія Беатріче Савойська |
| Брати, сестри | Марія Тереза Австрійська, Франческо V д'Есте і Фердинанд Карл Австрійський |
| У шлюбі з | Хуан де Бурбон |
| Діти | Карлос, Альфонсо Карлос |
| Нагороди |
Орден Зіркового хреста Орден святої Єлизавети |
 Герб Хуана де Бурбона | |
Біографія ред.
Народилась 13 лютого 1824 року у палаці Есте в Модені. Була четвертою дитиною та другою донькою в родині герцога Модени та Реджо Франческо IV д'Есте та його дружини Марії Беатріче Савойської. Мала старшу сестру Марію Терезу та братів Франческо та Фердинанда Карла.
Отримала домашню освіту при дворі батька. У січні 1846 року той помер, передавши владу старшому синові. Того ж року з Марією Беатрічею хотів одружитися герцог Бордо, син Шарля Беррійського, проте Марія Тереза Французька, яка влаштовувала його шлюб, наполягла на союзі зі старшою сестрою дівчини.
Марія Беатріче за тиждень до свого 23-річчя взяла шлюб із 24-річним інфантом Іспанії Хуаном Карлосом де Бурбон-й-Браганса, другим сином дона Карлоса де Бурбона. Весілля пройшло 6 лютого 1847 у Катедральному соборі Модени. Оселилися молодята на батьківщині дружини. Втім, вже наступного року через революційні події, були змушені виїхати до Австрії, а згодом — емігрувати до Великої Британії. У Лондоні народився їхній молодший син. Всього у подружжя було двоє дітей:
- Карлос (1848—1909) — герцог Мадридський, претендент на трон Іспанії в престолонаслідуванні карлістів та на трон Франції та Наварри у престолонаслідуванні легітимістів, був двічі одруженим, мав п'ятеро дітей від першого шлюбу та позашлюбного сина;
- Альфонсо Карлос (1849—1936) — герцог Сан-Хайме, претендент на трон Іспанії в престолонаслідуванні карлістів та на трон Франції та Наварри у престолонаслідуванні легітимістів, був одружений із португальською інфантою[1] Марією даш Невіш, дітей не мав.
Через різні погляди на життя між подружжям почали виникати суперечки. Вихована у католицькому благочесті, Марія Беатріче була дуже консервативною. Хуан Карлос, навпаки, притримувався ліберальних поглядів. Зрештою, у 1850 році ерцгерцогиня з дітьми повернулася до Модени, де правив її брат Франческо. Офіційно подружжя не розлучалося, хоча інфант невдовзі завів у Лондоні нову родину та мав позашлюбних дітей.[2]
У 1853 році переїхала до Праги, а восени 1863, хвилюючись за здоров'я старшого сина, — до Венеції, де оселилася в палаццо Лоредан.[3] У 1860 році її чоловік оголосив себе претендентом на іспанський престол після зречення старшого брата Карла. У 1868 році він зрікся прав на корону, передавши їх сину Карлосу. Сама Марія Беатріче політичних амбіцій не мала.[4]
У 1872 році прийняла чернечий постриг з ім'ям Марії Ігнатії Найсвятішого Серця Ісуса в монастирі кармеліток у Граці, де й мешкала до самої смерті. Писала релігійні тексти іспанською, французькою, італійською та німецькою мовами.[4] Пішла з життя 18 березня 1906 року. Похована в саду того ж монастиря.
Нагороди ред.
- Орден Зіркового хреста 1 класу (Австрійська імперія);
- Орден святої Єлизавети (Королівство Баварія).
Генеалогія ред.
Франц I.jpg) | Марія Терезія | Ерколь III д'Есте | Марія Тереза Чібо-Маласпіна | Віктор Амадей III | Марія Антонія Іспанська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фердинанд Карл Австрійський | Марія Беатріче д'Есте | Віктор Емануїл I | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Франческо IV д'Есте | Марія Терезія Австрійська-Есте | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Марія Беатріче Савойська | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Марія Беатріче | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Офіційно цього титулу не мала.
- ↑ Палаццо Лоредан [1] [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
- ↑ Historia del tradicionalismo español, Том 22. Ediciones Trajano, 1941. стор. 139 [2] (ісп.)
- ↑ а б Біографічний словник. Марія Беатріче Австрійська-Есте [3] [Архівовано 1 листопада 2019 у Wayback Machine.] (ісп.)
Посилання ред.
- Династія Габсбургів [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Марії Беатріче Австрійської-Есте [Архівовано 26 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Хуана де Монтісона [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)