Віктор Емануїл I
Віктор Емануїл I (італ. Vittorio Emanuele I di Savoia; 27 липня 1759, Турин — 10 листопада 1824, Монкальєрі, Італія) — король Сардинського королівства і герцог Савойський в 1802—1821 роках.
| Віктор Емануїл I | |
|---|---|
| італ. Vittorio Emanuele I | |
 | |
| Псевдо | il Tenacissimo |
| Народився |
24 липня 1759[1][3][2] Турин, Сардинське королівство, Італія |
| Помер |
10 січня 1824[1][2] (64 роки) Монкальєрі, Провінція Турин, П'ємонт, Італія |
| Поховання | Базиліка Суперга |
| Діяльність | король |
| Титул | Герцог Аостський і king of Sardiniad |
| Посада | King of Sardinia and Duke of Savoyd |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Савойська династія |
| Батько | Віктор Амадей III |
| Мати | Марія Антонія Іспанська |
| Брати, сестри | Марія Анна Кароліна Савойська, Марія-Жозефіна Савойська, Марія Тереза Савойська, Марія Кароліна Савойська, Карл Емануїл IV, Карл Фелікс, Giuseppe Benedetto, Count of Astid, Prince Maurizio, Duke of Montferratd, Амадеусd і Марія Єлизаветаd |
| У шлюбі з | Марія Тереза Австрійська |
| Діти | Марія Беатріче Савойська, Марія Тереза Савойська, Марія Анна Савойська, Марія Крістіна Савойська, Princess Maria Adelaide of Savoyd[1], Prince Carlo Emanuele of Savoyd[1] і unknown daughter di Savoiad[1] |
| Нагороди | |
.svg) | |
Біографія ред.
Третій син Віктора Амадея III і Марії Бурбонської. До вступу на престол носив титули герцога Аоста, маркіза ді Ріволі, маркіза ді Пьянецца.
Вступив на престол в 1802 році після зречення його брата Карла Емануїла IV. Після окупації французами П'ємонту в 1802 році, знаходився здебільшого на острові Сардинія. Там він провів перші дванадцять років свого правління, так як П'ємонт, Ніцца і Савоя були анексовані Францією.
Після падіння Наполеона Віктор Емануїл I повернувся в 1814 році в Турин. За Паризьким мирним договором 1815 року колишні володіння Савойського королівства були відновлені. На наступний день після повернення король оприлюднив едикт, яким скасовувалися всі французькі установи і закони, поверталися дворянські посади, посади в армії, феодальні права і сплата десятини.
Після французької присутності в П'ємонті посилився ліберальний рух.
Незабаром після початку солдатських революцій в Іспанії та Неаполі почалися революційні хвилювання в П'ємонті. Віктор Емануїл не бажав йти на конституційні поступки і, не знаючи, що робити, відрікся від престолу на користь молодшого брата Карла Фелікса і поїхав до Ніцци.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в BeWeB
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8