Маріо Еміліо Соффі́чі (ісп. Mario Emilio Soffici; нар. 14 травня 1900, Флоренція — пом. 10 травня 1977, Буенос-Айрес) — аргентинський кінорежисер і кіноактор італійського походження.

Маріо Соффічі
Дата народження14 травня 1900(1900-05-14)[1]
Місце народженняФлоренція, Італія[1]
Дата смерті10 травня 1977(1977-05-10)[1] (76 років)
Місце смертіБуенос-Айрес, Аргентина[1]
ГромадянствоАргентина
 Італія[2][3][1]
 Королівство Італія
Професіяактор, кінорежисер, сценарист
IMDbID 0812150
CMNS: Маріо Соффічі у Вікісховищі

Біогнафія

ред.

Народився 14 травня 1900 у місті Флоренції (Королівство Італія). 1909 року його сім'я емігрувала до Аргентини.

Працював в театрі. У кіно з 1931 року. Як режисер дебютував 1935 року. У 19401945 роках ставив в основному комерційні фільми. На початку 1950-х років разом з Лукасом Демаре та іншими режисерами організував виробничо-прокатну фірму «Сінематографіко Сінко», яка зіграла велику роль в появі плеяди нових постановників (Л. С. Амадорі, Т. Демічельї, Л. Флейдер та інші).

Помер в Буенос-Айресі 10 травня 1977 року.

Творчість

ред.

1931 року знявся в фільмі «Красуні Буенос-Айреса». Грав в картинах А. Феррейри. У 1935 році поставив перший фільм «Душа кар'єриста». Кращі фільми:

  • «Північний вітер» (1937);
  • «Кадети Сан-Мартільйо» (1937);
  • «111-й кілометр» (1938) і «Бранці землі» (за розповідями Орасіо Кироги, 1939);
  • «Старий доктор» (1938);
  • «Безславні герої» (1939);
  • «Старий лікар» (1939);
  • «Троє з річки» (1943);
  • «Ревнощі» (1946, по «Крейцеровій сонаті» Льва Толстого);
  • «Вогняна земля» (1948);
  • «Дивна пригода з людиною і звіром» (1950);
  • «Човен без рибалки» (1950);
  • «Небажана» (1951);
  • «Заміжні жінки» (1953);
  • «Жінка з моря» (1953, по Г. Ібсену)
  • «Сірий квартал» (1954);
  • «Росаура о 10 годині» (1957, по М. Денєві, премія Національного інституту кінематографії);
  • «Власність» (1961);
  • «Глядачі і циркові артисти» (1969).

Примітки

ред.

Література

ред.