Маріано Луїс де Уркіхо

Маріано Луїс де Уркіхо-і-Муґа (ісп. Mariano Luis de Urquijo y Muga; 17691817)[2] — іспанський політик, двічі очолював іспанський уряд за правління Карла IV та Жозефа Бонапарта.

Маріано Луїс де Уркіхо
Mariano Luis de Urquijo (Museo del Prado).jpg
в. о. Державного секретаря Іспанії
12 лютого — 13 грудня 1799 року
Монарх: Карл IV
Попередник: Франсіско Сааведра
Наступник: Педро Севальйос
Державний секретар Іспанії
7 липня 1808 — 27 червня 1813 року
Монарх: Хосе I
Попередник: Педро Севальйос
Наступник: Хуан О'Доног'ю О'Ріан
 
Народження: 8 вересня 1769(1769-09-08)[1]
Більбао, Країна Басків, Іспанія
Смерть: 3 травня 1817(1817-05-03)[1] (47 років)
Париж, Франція
Поховання:
Країна: Іспанія і Франція
Освіта: Саламанкський університет
Нагороди:
Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився у знатній баскській родині. Вивчав право у Мадриді та у Саламанці. Деякий час він жив в Ірландії, після чого повернувся на батьківщину, де вступив на службу до міністерства закордонних справ.

Незважаючи на симпатії Уркіхо до Франції[3] 12 лютого 1799 року його було призначено на посаду державного секретаря. На посту глави уряду він робив усе можливе, щоб обмежити владу інквізиції, що призвело до ворожнечі зі Святим Престолом[4]. Був уснутий від посади через спротив французькій інтервенції до Португалії.

Після завоювання Іспанії Наполеоном та сходження на престол його брата Хосе I Маріано Уркіхо знову був призначений на пост державного секретаря. Після невдалого замаху на короля Уркіхо згодився лише на те, щоб підтримати Бонапарта у війні проти власного народу. Після поразки Хосе I Уркіхо втік до Франції.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Auñamendi Eusko Entziklopedia — ISSN 2444-5487
  2. Aleix ROMERO PEÑA, «Mariano Luis de Urquijo. Biografía de un ilustrado», Revista de Cultura e Investigación Vasca Sancho el Sabio, nº 34, 2011, p. 56
  3. M.V. LÓPEZ CORDÓN CORTEZO, «Un voltarien espagnol à la fin du XVIIIe siècle: Mariano Luis de Urquijo», Actas du Congrès international Voltaire et ses combats, Oxford, 1997, pp. 1251—1261
  4. C. SECO SERRANO, «La política exterior de Carlos IV», en Historia de España. Madrid: Espasa Calpe, 1988, t. XXXI, pp. 616—617

ДжерелаРедагувати