Мартірій, диякон
Мартирій Печерський, диякон (кін. XIII — поч. XIV ст.) — був ченцем Печерського монастиря. За високу душевну чистоту й дотримування суворого посту був поставлений у диякони, мав дар творити чудеса. За кого він молився перед Богом, стоячи на амвоні, того Господь милував, і кожен отримував те, про що преподобний просив: або здоров'я, або здійснення якогось іншого бажання. Святого Мартирія боялися біси, він виганяв їх із людей молитвами.
| Преподобний Мартирій Печерський, диякон | |
|---|---|
 ікона Преподобного Мартирія Печерського, диякона, знаходиться у раки з мощами святого.(XIX ст.) | |
| Народився | 13 століття |
| Помер | поч. XIV ст. |
| У лику | преподобний |
| День пам'яті | 10 вересня, 7 листопада і в 2-гу Неділю Великого посту. |
Життєпис ред.
Подвизався св. Мартирій в XIV ст. в Києво-Печерській обителі. Вгодивши Богу великою чистотою і суворим постовим життям, прославлений був даром чудотворення ще за свого життя.
Його святе ім'я згадується в 7-й пісні канону преподобним Дальніх печер. Тут прославляються його працьовитість, праведність і серцева чистота, а також дар вигнання бісів і зцілення недуг.
В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано:
|
«Радуйся, Мартирію, бо за велику чистоту і піст ти дару зціляти людські недуги сподобився» | 
|
[1].
Мощі ред.
Упокоївся святий в монастирі, його нетлінні мощі покояться у Дальніх (Феодосієвих) печерах Києво-Печерського монастиря, поряд з мощами преподобної Євфросинії, ігумені Полоцької та недалеко від підземної церкви прп. Феодосія, ігумена Печерського.
Комплексні медико-антропологічні дослідження святих мощей Києво-Печерської лаври показали, що прп. Мартирій за життя зазнав серйозну травму правої гомілкової кістки, що мало спричинитися до тривалої хронічної кульгавості. Упокоївся у віці 55~60 років. Ріст святого становив 174~175 см.[2]
Пам'ять ред.
Пам'ять його відбувається особливо 25 Жовтня/7 листопада, ймовірно, заради тезоіменитства його з св. мч. Мартирієм (†355 р.), також 28 серпня/10 вересня і в 2-у Неділю Великого посту.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ АКАФІСТ ДО ВСІХ ПРЕПОДОБНИХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
- ↑ Дива печер лаврських / Колективна монографія. Відп. ред. В.М. Колпакова; упоряд. І.В. Жиленко. – К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2011. – 209 с., іл.