Відкрити головне меню
Преподобний Зинон Посник (Працелюбний)

Зинон Постник (Зинон Працелюбний; XIV століття) — святий Києво-Печерського монастиря, схимник. Святий шанується в лику преподобних. Пам'ять преподобного Зинона вшановується 12 лютого (30 січня за ст. ст.).

ЖиттєписРедагувати

Жив у XIII–XIV ст. Про нього відомо лише те, що “Преподобний Зенон, постник і трудолюбець, чисельними добродійними пісницького життя подвигами, постом, молитвою, смиренням, послухом благовгодив Богу і приставлений є душею на Небо, тілом же нетлінно тут перебуваючи, всім, хто приходить швидким до спасіння є помічником”.[1]

Згідно рукописі приблизно 2-ї пол. XVII ст., яка містить «Короткі життєписи преподобних отців Дальніх печер», яка була відома єпископу Модесту (Стрельбицькому), постник і працелюб Зинон угодив Богу багатьма іночеськими подвигами. Нетлінні мощі святого згадуються в «Тератургимі» ієромонаха Афанасія Кальнофойського (К., 1638. Л. 5): «Благословенний монах Зинон, в тілі цілому лежить».

На карті Дальніх печер 1661 р. він відмічений як «Зинон», в 1703 р.- як «Зинон Працелюбний», на більш пізнішій карті, близько 1744 р.,- як «преп. Зинон», в 1769–1789 рр.- як «св. Зиновій», в 1795 р. і XIX ст.- як «преподобний Зинон посник».

Місцева канонізація подвижника відбулась у XVII ст., коли києво-печерський архим. Варлаам (Ясинський; 1684–1690; пізніше митрополит Київський) встановив святкування Собору преподобних отців, в Дальніх печерах почиваючих, саме тоді була складена служба. Святий Зинон прославляється в 3-м тропарі 3-ї пісні канону преподобним отцям, спочиваючим в Дальніх печерах (Служби преподобним отцям Печерським. К., 1763. Л. 108; Мінея (МП). Серпень. Ч. 3. С. 131). Також є окремий тропар і кондак преподобному (Мінея (МП). Січень. Ч. 2. С. 531).

В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано:

« «Радуйся, Зиноне, бо постом і іншими подвигами чернечого життя ти світло засяяв; радуйся, бо через смирення і цнотливість ти землю обіцяну успадкував». »

[2].

МощіРедагувати

Його нетлінні мощі зберігаються в Дальніх печерах, неподалік мощей Мартирія диякона та недалеко від підземної церкви прп. Феодосія, ігумена Печерського.

Данi антропологiчних дослiджень вказують, що преподобний помер у віці 20–25 років. Ріст святого становив 167~170 см.[3]

ІконографіяРедагувати

 
Прп. Зинон Посник (Працелюбний)
(Фрагмент гравюри «Собор всіх святих Києво-Печерської лаври». Гравер В. Белецький. 1756 р. Київ (РДБ))

У іконописному оригіналі кін. XVIII ст. про вигляд Зинона сказано:

« Сед, брада Николина, на главе схима, риза преподобническая, испод киноварь разбелен, руки у сердца накрест». »

На надгробній іконі 40-х рр. XIX ст. роботи ієромонаха Іринарха з учнями з майстерні Києво-Печерської лаври біля раки Зинона у Дальніх (Феодосієвих) печерах Києво-Печерської лаври він зображений впівоберта вправо, читаючий при світлі свічки, в чернечому вбранні з куколем на голові, ліва рука покладена на розкриту книгу, права біля грудей. Святий показаний старцем з сивуватою бородою середньої величини, щоки запалі, погляд опущений до сторінок книги, в написі названий постником.

Пам'ятьРедагувати

Пам’ять преподобного Зинона вшановується 12 лютого (30 січня за ст. ст.).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дива печер лаврських / Колективна монографія. Відп. ред. В.М. Колпакова; упоряд. І.В. Жиленко. – К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2011. – 205 с., іл.
  2. АКАФІСТ ДО ВСІХ ПРЕПОДОБНИХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ
  3. Дива печер лаврських / Колективна монографія. Відп. ред. В.М. Колпакова; упоряд. І.В. Жиленко. – К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2011. – 209 с., іл.

Джерела та посиланняРедагувати