Відкрити головне меню

Мартинець Михайло Петрович
Михайло Петрович Мартинець
Народився 1859(1859)
Солотвин, Королівство Галичини і Володимирії
Помер 13 червня 1919(1919-06-13)
Луквиця (Присліп)
·розстріляний польськими військами
Поховання Луквиця
Громадянство
(підданство)
Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність інженер лісівництва, боротьба з розливами річок
Відомий завдяки міністр земельних справ Земельного секретаріату ЗУНР
Alma mater Львівський політехнічний університет, Віденський університет

Миха́йло Петро́вич Мартинéць (* 1859, Солотвин — 13 червня 1919, Луквиця (Присліп) (нині Богородчанський район Івано-Франківської області) — міністр земельних справ (Державний секретар) ЗУНР.

Короткий життєписРедагувати

Закінчив Львівський політехнічний та Віденський університет, інженер лісівництва. В 1900—1914 роках працював при міністерстві керівником відділу регуляції гірських потоків у Галичині з центром служби у Самборі. Випустив монографію про методи боротьби з розливами гірських річок. За заслуги призначений радником Віденського імператорського двору. В 1916—1918 роках працював керівником Централі відбудови краю у Львові.

Брав активну участь у Листопадових подіях. 12 листопада 1918 на засіданні УНРади з пропозиції Голови Державного Секретаріату ЗУНР Костя Левицького призначений заступником державного секретаря публічних робіт.

У грудні 1918 pоку інженер Мартинець призначений Державним секретарем земельних справ ЗУНР, працював над законом про земельну реформу в комісії під головуванням Л. Бачинського. Йому підпорядковувалися «рільничі референти» при державних повітових комісаріатах.

19 січня 1919 року видано спільний обіжник секретаріату земельних та внутрішніх справ (Іван Макух) щодо організції роботи в повітах повітовими комісарами.

21 лютого видається спільне розпорядження секретаріатів земельних та внутрішніх справ «Про примусове використання землі в 1919 р.» — всі придатні для обробітку землі мали бути оброблені.

7 березня земельна комісія УНРади ухвалює проект закону «Основи земельної реформи», серед розробників якого був Мартинець, та доручає доопрацювати вибраному комітету — голова Л. Бачинський, члени комісії — Мартин Королюк, Роман Перфецький, Лев Петрушевич, І. Попович, о. Платонід Філяс.

14 квітня після тривалих дебатів ухвалюється з 23 параграфів закон ЗУНР про земельну реформу з зобов"язанням доопрацювати його в умовах мирного часу.

Влітку 1919 р. при відступі намагався перейти в Чехословаччину, схоплений в Прислопі польськими вояками і, разом із десятьма співробітниками міністерства, розстріляний без суду (разом із зятем — адвокатським кандидатом В. Падохом, Ріпецьким Всеволодом, І. Сілецьким і його сином Степаном) в Маняві. Похований в Луквиці.

1999 року на могилі в Луквиці встановлений пам'ятник.

ДжерелоРедагувати

ПосиланняРедагувати