Відкрити головне меню

Марсель Леу (фр. Marcel Lehoux), (нар. 3 квітня 1888 або 1889 — пом. 29 липня 1936) — французький автогонщик та підприємець, що все життя провів у Алжирі. Переможець кількох довоєнних гран-прі. Один із найкращих водіїв Bugatti.[1]

Марсель Леу
Марсель Леу у Монці в 1930 році
Марсель Леу у Монці в 1930 році
Загальна інформація
Прізвиська «Левове серце»
Національність француз
Громадянство Flag of France.svg Франція
Народження 3 квітня 1888(1888-04-03)
Фужер або Блуа, Франція
Смерть 19 липня 1936(1936-07-19)
Довіль, Франція
Спорт
Вид спорту автоспорт
Команда Bugatti, ERA, Alfa Romeo, Maserati
Завершення виступів 19 липня 1936
Марсель Леу у Вікісховищі?

Загинув на автоперегонах в Довілі, зіткнувшись із Ніно Фаріною.

Зміст

БіографіяРедагувати

Марсель Леу народився 3 квітня 1888 чи 1889 року. Місцем народження вказують замок Фужер у Вандеї[2] або містечко Блуа в долині Луари.[3]

У 2-річному віці батьки перевезли його до Алжиру, що був в той час колонією Франції. Зростаючи в заможній родині, юнак мав забезпечене майбутнє. Займаючись торговельною справою, він уже в зрілому віці долучився до автоперегонів.

Вперше узяв участь у змаганнях у 1924 році в Алжирі із Brescia-Bugatti з об'ємом двигуна 1500 см3. Із Bugatti він брав участь і в подальших автоперегонах на території Північної Африки

У 1927 із Морісом Ростом Леу виграв 12 годин Сан-Себастьяну[4] на Georges Irat.

У 1928-му — здобув перемогу на Гран-прі Алжиру та Гран-прі Туніса на Bugatti Type 35 й почав частіше відвідувати європейські гонки.

Найкращим сезоном для нього став 1933 рік, коли він на Bugatti Type 51 виграв Гран-прі По, Дьєпу та Монци й кілька разів побував на подіумі. Тоді ж Марсель став переможцем кількох гонок з підйому на пагорб у Франції.[5]

Scuderia Ferrari, відмічаючи його успіхи, зробила Леу своїм пілотом. У складі команди «алжирець» став другим у Дьєпі, та третім на трасі Монтжуїк, пропустивши вперед Широна та Варці, й у Касабаланці, де його випередив той же Широн та Етанселен на Maserati. У Монако він був четвертим, а у Віші — п'ятим. Зіштовхнувшись з більш молодою та конкурентоспроможною опозицією стало зрозуміло, що пік його кар'єри вже пройшов.

1935 рік Марсель провів на приватній Maserati. Він став тринадцятим у рейтингу європейських пілотів. Його найбільшими здобутками стали четверті місця на Гран-прі Марни та Лотарингії. Також він виграв перегони по заїзду на пагорб в Еймутьє у серпні місяці.[6]

У 1936-му Леу виступив на приватній Bugatti T51 в По, після чого став водієм ERA. В його розпорядженні опинилась полуторалітрова ERA-B класу вуатюретт. В Монако він став другим, у змаганнях острова Мен — п'ятим, на Нюрнбургрингу — четвертим, а в Альбі — знову здобув срібло.

Наступним був Гран-прі Довілю, на який Леу отримав дволітрову ERA-B. Пройшовши на ній більше половини дистанції, Марсель зіткнувся з Alfa Romeo Ніно Фаріни. Обидві автівки злетіли в повітря, а водії були викинуті на правий бік тротуару.[7] Фаріна знепритомнів, а Леу, отримавши важкі травми, помер практично миттєво. Його ERA перекинулась та спалахнула, що дало привід для чуток про його загибель у полум'ї.[2]

На сьомому колі тієї ж гонки потрапив в аварію Альбер Шамбо.[8] За кілька днів він помер у лікарні.

Гран-прі Довілю більше ніколи не проводився. [9]

ОсобистістьРедагувати

Марселя Леу описували як низкорослого кремезного чоловіка. Він був дуже популярною та поважаною персоною, відомим своєю удачею напоказ, професіоналізмом та щедрістю у допомозі зростанню молодих пілотів.

На Гран-прі Марни у Реймсі у 1931 році він познайомився з мадемуазель Еллє Ніс, що виступала також на Bugatti. Вони швидко потоваришували і часто їздили на гоночні заходи разом. Їхня дружба була добре відомою у гоночному товаристві. Певною мірою він грав у її житті роль надійної фігури батька.[10]

Також був близьким другом Філіпа Етанселена.[2]

ПеремогиРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Марсель Леу протегував своєму співвітчизнику Ґаю Моллу.

ПриміткиРедагувати

  1. Miranda Seymour «The Bugatti Queen: In Search of a French Racing Legend», Random House, New York — 2004. ISBN 1400061687 [1] (англ.)
  2. а б в Спогади автоспорту. Марсель Леу [2] (англ.)
  3. Автоперегони в історії. Марсель Леу [3] Архівовано 19 March 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine. (англ.)
  4. Що носили назву Гран-прі Гіпускоа.
  5. Підйом на пагорб [4] (англ.)
  6. Переможці перегонів з підйому на пагорб у 1931-1936 роках [5] (англ.)
  7. Гран-прі Довілю. Відео [6]
  8. Золота ера автоспорту. Альбер Шамбо [7] (англ.)
  9. Гран-прі Довілю [8] (англ.)
  10. Miranda Seymour «The Bugatti Queen: In Search of a French Racing Legend», Random House, New York — 2004. ISBN 1400061687 [9] (англ.)

ПосиланняРедагувати