Мармара (тур. Marmara), раніше Проконнес (грец. Προκόννησος) — острів в західній частині Мармурового моря, належить Туреччині.

Мармара
Географія
40°37′ пн. ш. 27°37′ сх. д. / 40.617° пн. ш. 27.617° сх. д. / 40.617; 27.617Координати: 40°37′ пн. ш. 27°37′ сх. д. / 40.617° пн. ш. 27.617° сх. д. / 40.617; 27.617
АкваторіяМармурове море
Група островівПашалімани
Площа117 км²
Довжина18,7 км
Ширина9,3 км
Найвища точка699 м
Країна
 Туреччина
Адм. одиницяМармара
Баликесір
Населення7500 осіб
Мармара. Карта розташування: Туреччина
Мармара
Мармара
Мармара (Туреччина)
Мапа

CMNS: Мармара у Вікісховищі
Вигляд на острів Мармара з літака

Географія

ред.

Найбільший острів Мармурового моря, площа 130 км², висота до 699 м (г. Капи). Береги обривисті, з невеликими бухтами; рельєф горбистий. Острів є центром округу Мармара мулу Баликесір.

Історія

ред.

Острів знаменитий родовищем білого мармуру, що дав назву острову і Мармурового моря. Видобуток мармуру триває досі. У давні часи острів носив назву Проконнес (Προκόννησος), яка до цих пір використовується в Греції.

Острів був колонізований іонійськими греками ще в античності, приблизно в III тисячоріччі до н. е. У VI ст. до н. е. відомий грецький тиран Метродор, правив як васал персів. Починаючи з часу правління імператора Костянтина у IV столітті н. е. був популярним місцем проживання візантійської аристократії. Під час правління Юстиніана на острові був побудований імператорський палац. Аж до Першої світової війни населення острова було майже виключно грецьким; після війни, за Лозаннським мирним договором 1923 року був проведений обмін населення між Грецією і Туреччиною, і всі греки були змушені покинути рідну землю і виїхали в Грецію, або емігрували в інші країни.

У 1942 році біля острова затонув суховантаж «Куртулуш».

Транспорт

ред.

Дістатися до острова можна з Стамбула на кораблі або поромі, або на моторному човні з Текірдага або Ердека.

Культура

ред.

У місті Мармара, який розташований на острові, є музей під відкритим небом, де виставляються експонати епохи Стародавнього Риму і Візантії.

Посилання

ред.