Марк Плавцій Сільван (консул 2 року н. е.)

Марк Пла́вцій Сільва́н (лат. Marcus Plautius Silvanus, 39 до н.е. — після 9) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, консул 2 року н. е.

Марк Плавцій Сільван
лат. M.Plautius M.f.A.n. Silvanus
Народивсяневідомо
Trebula Suffenasd, Чичиліано, Провінція Рим, Лаціо, Італія
Помер14
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, військовослужбовець, священник
Знання мовлатина
Посадаконсул[1], проконсул[1], legatus Augusti pro praetored[1], legatus legionisd[1] і Епулони[1]
БатькоMarcus Plautius Silvanusd
МатиУргуланія
У шлюбі зLartiad
ДітиПлавція Ургуланілла, Марк Плавцій Сільван, Publius Plautius Pulcherd і Aulus Plautius Urgulaniusd

Життєпис

ред.

Походив із заможного плебейського роду Плавціїв. Син Марка Плавція Сільвана[2] та Ургуланії. Завдяки тому, що мати Плавція була близькою подругою Лівії, дружини імператора Октавіана Августа, Сільван зробив гарну кар'єру. Був членом колегії семптімвірів епулонів. У 2 році до н. е. став консулом, разом з Октавіаном Августом. З 4 до 5 рік як проконсул керував провінцією Азія. У 6—7 роках був імператорським легатом у Галатії та Памфілії. На цій посаді придушив повстання в Ісаврії.

У 7 році, очолюючи IV Скіфський та V Македонський легіони, Сільван був викликаний Тиберієм в Іллірію (Тиберій був головнокомандуючим римською армією в регіоні), де незадовго перед тим спалахнуло Велике іллірійське повстання 6-9 років н.е., в придушенні якого брав участь Сільван. Після прибуття у регіон, приєднався до легата Мезії Авла Цецина Севера, і вони брали участь у битві з бунтівниками біля міста Сірмій. Римські війська здобули перемогу, але зазнали великих втрат.

До 9 року Сільван продовжував придушувати повсталі місцеві племена у Паннонії, Далмації та Ілліріку. За ці успіхи отримав тріумф. Після цього згадок про нього немає.

Родина

ред.

Дружина — Ларція[bg].

Діти:

Примітки

ред.
  1. а б в г д P 478 // Prosopographia Imperii Romani — 1897.
  2. Крім того, що батько і син були повними тезками, про батька більше нічого не відомо.

Джерела

ред.
  • Ronald Syme, The Roman Revolution, Oxford University Press 1939, p. 435; Ronald Syme, The Augustan Aristocracy, Oxford University Press 1989, p. 340 (англ.)