Марк Валерій Мессала Мессалін

Марк Валерій Мессала Мессалін (лат. Marcus Valerius Messalla Messallinus; 36 рік до н. е. — після 21 року н. е.) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, консул 3 року до н. е.

Марк Валерій Мессала Мессалін
Ім'я при народженні лат. Marcus Valerius Messalla Messallinus
Народився 36 до н. е. або 36 до н. е.[1]
Помер 21 або 21[1]
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Суспільний стан патрицій
Посада давньоримський сенатор[d] і консул
Батько Марк Валерій Корвін Мессала
Мати Calpurnia[d]
Брати, сестри Valeria Messalinad і Марк Аврелій Котта Максим Мессалін
У шлюбі з Клавдія Марцелла Молодша
Діти Valeria Messalliad і Marcus Valerius Messalla Messallinusd

ЖиттєписРедагувати

Походив з патриціанського роду Валеріїв. Син Марка Валерія Корвіна Мессали, консула 31 року до н. е., та Кальпурнії, доньки Марка Кальпурнія Бібула, консула 59 року до н. е.

У 21 році до н. е. Мессалін увійшов до колегії квіндецемвірів священнодійств. У 3 році до н. е. обрано консулом разом з Луцієм Корнелієм Лентом. У 6 році н. е. призначено легатом Іліріка. Водночас з Тиберієм виступив зі своєї провінції для боротьби з Марободом, але змушений був повернутися, коли в його провінції почалося повстання. Мессалін з неповним легіоном був оточений і поніс втрати у відкритому бою з ілірійцями на чолі із їхнім вождем Батоном. Втім незабаром за допомогою засідки Мессала здобув перемогу й змусив ворогів до втечі. За цю звитягу Марк Валерій отримав тріумф.

У 11 році Овідій адресував Мессаліну два віршованих послання з проханнями сприяти його поверненню з вигнання, проте той не зміг або не захотів нічого зробити. У 14 році після смерті Октавіана Августа Мессалін вніс у сенаті пропозицію щорічно поновлювати присягу на вірність Тиберію. У 20 році після самогубства Пізона, звинуваченого в образу величі римського народу і вбивстві Германіка, Мессалін запропонував встановити золоту статую у храмі Марса Месника та принести подяку Тиберію, Августі, Антонії, Агріпіні та Друзу, які помстилися за Германіка. При цьому ім'я Клавдія не було згадано, що викликало подив у сенаті. У 21 році Марк Валерій виступив проти пропозиції Цецини Севера заборонити намісникам провінцій брати із собою дружин, в результаті чого цей законопроект було відхилено.

РодинаРедагувати

Дружина — Клавдія Мацелла Молодша

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Tac. Ann. I 8; III 18; 34.
  • Suet. Galb. 4.
  • Dio LV 22; 29—30.


  1. а б Digital Prosopography of the Roman Republic