Вікіпедія

Валерії

римський рід

Валерії (лат. Valerii) — давньоримський патриціанський рід, сабінського походження, ім'я якого зустрічається ще в найдавніших легендах про утворення Римської держави. Його представники брали участь у всіх найважливіших подіях римської історії, і він проіснував до самого занепаду Римської імперії.

Історія ред.

Рід Валеріїв був одним з найдавніших та найславетніших в Римі. Своїм родочальником Валерії, за легендою, вважали Волеза (лат. Volesus чи Volusus), товариша Тита Тація (лат. Titus Tatius) і сучасника ромуловської епохи.

Один з нащадків Волеза, Публій Валерій, який пізніше отримав прізвисько Публікола (Поплікола), відіграв видатну роль в історії вигнання царів, та був обраний консулом у перший рік Республіки — 509 р. до н. е. З цього часу і до останніх днів Імперії, протягом приблизно тисячі років, це ім'я з більшою чи меншою частотою зустрічається в давньоримських літописах; його носили імператори Максімінус, Максіміанус, Максентій, Діоклетіан, Константій, Костянтин Великий та інші.

Рід Валеріїв користувався в Римі надзвичайною пошаною та привілеями. Будинок роду в Елеї був єдиним у Римі, чиї двері мали дозвіл відчинятися у бік вулиці. В цирку Максіма для них виділялося окреме місце, де стояв невеликий трон — почесть, надзвичайна серед римлян. Валеріям також дозволялося ховати своїх померлих в межах міських стін, що було привілеєм серед дуже обмеженої низки інших родів.

В давні часи Валерії були головними захисниками прав плебеїв, і закони, які вони пропонували у різні часи, були справжніми хартіями вольностей для незнатних верств населення.

Гілки роду Валеріїв ред.

За часів Республіки рід Валеріїв розділився на декілька відгалужень, які відрізнялись один від одного когноменами:

  • Волузії
  • Корви (Корвіни)
  • Лавінії
  • Максіми
  • Мессали (Мессалли)
  • Попліколи
  • Фалькони
  • Флакки

Найдавніши гілки Поплікол, Потітів і Волузіїв походять від Публія Валерія Попліколи, героя Ранньої Республіки. Інші гілки з'явилися лише в середині 4 ст. до н. е., почавшись з родин Корвів (лат. Corvus) чи Корвінів (лат. Corvinus), нащадків ще одного видатного консула з роду Валеріїв. Відома у імперському Римі родина Мессалів (або Мессаллів) була другорядним відгалуженням цієї родини. Походження гілки Флакків (лат. Flaccus) менш досліджене; перший консул з таким когноменом з'являється лише у 261 р. до н. е., але ще раніше, приблизно у 331 р. до н. е. подібне прізвисько — Флак (лат. Flacus) з одним «c» — носив один з представників родини Потітів. За часів Пізньої Республіки саме родини Мессалів і Флакків бул найбільш відомі та впливові.

Деякі гілки роду Валеріїв занепали і стали плебеями, як, наприклад, Валерії Тапони та Валерії Тріарії.


Валерії Мессали ред.

Серед усіх гілок роду Валеріїв були такі, що носили когномен Мессалла (Мессала). Походить він від прізвиська (агномена) Манія Валерія Максіма Корвіна, яке він отримав за зняття карфагенської облоги міста Мессани в Сицилії у другий рік Першої Пунічної війни (263 р. до н. е.)

В літописах родина Мессалів вперше з'являється в 263 р. до н. е., а востаннє — в 506 р. За цей майже восьмисотрічний термін з неї вийшли 22 консули і 3 цензори.

Когномен Мессалла, що частіше пишеться як Мессала, з'являється з агноменами Барбат (лат. Barbatus), Нігер (лат. Niger) чи Руф (лат. Rufus), з [[Давньоримські імена#Номен|номенами Еннодій (лат. Ennodius), Пакат (лат. Pacatus), Сілій (лат. Silius), Тразія Пріск (лат. Thrasia Priscus) чи Віпстан (лат. Vipstanus), та з преноменами Потіт (лат. Potitus) і Волезій (лат. Volesus).


Відомі представники роду ред.

Рання Римська республіка ред.

  • Публій Валерій Поплікола (лат. Publius Valerius Publicola) — консул-суффект 509 р. до н. е. (перший рік Республіки), консул 508, 507, 504 рр. до н. е. За його пропозицією був прийнятий так званий «Lex Valeria de provocatione», тобто закон, за яким кожен громадянин, у межах міста, мав право апелювати на вирішення консула перед народними зборами. На знак того, що віднині консулу не належить більше право верховного суду, Публій Валерій постановив, щоб ліктори у межах міста носили лише жмути очерету (фасції), без секіри. Легенда додає, що той же Публій Валерій. аби відвернути від себе будь-яку підозру в прагненні до тиранії, наказав зрити свій будинок, який по будові нагадував палац, і наказав лікторам схиляти фасції перед верховною владою народу (populus), корінних римських громадян.
  • Марк Валерій Волузій (лат. Marcus Valerius Volusi f. Volusus) — консул у 505 р. до н. е.
  • Марк Валерій Максім (лат. Marcus Valerius Maximus) — диктатор 494 р. до н. е. Встиг переконати народ, який відмовлявся від воєнної служби, у необхідності формування війська, що було врешті набрано і під його проводом отримало перемогу. Коли плебеї відійшли на Священну гору (уперше), внаслідок відмови сената виконати дані диктатором обіцянки щодо справ внутрішнього управління, Марк Валерій успішно прийняв на себе роль примирника. У віддяку за це він отримав прізвисько Maximus (Великий).
  • Луцій Валерій Потіт (Публікола) (лат. Lucius Valerius M.f. Potitus (Publicola)) — консул у 483 і 470 рр. до н. е.
  • Публій Валерій Поплікола (Publius Valerius P.f. Poplicola) — консул у 475 і 460 рр. до н. е. Спонукав незадоволений народ до відбиття нападу сабінян на Капітолій, але сам загинув під його стінами.
  • Марк Валерій Максім Лактука (лат. Marcus Valerius M'.f. Maximus Lactuca) — консул в 456 р. до н. е.
  • Луцій Валерій Потіт (лат. Lucius Valerius Potitus) — консул 449 р. до н. е. Під час другого відходу на Священну гору плебеїв, що не бажали далі терпіти свавілля децемвирів, проводив переговори з незадоволеними. Разом з Марком Горацієм, Луцій переконав плебеїв повернутися до Риму. Разом з тим же Марком Горацієм він сприяв виданню «Leges Valeriae Horatiae», за яким відновлювався закон про провокацію, відновлювався трибунат і рішення коміцій по трибам набирали обов'язкової сили для патриціїв. Задоволених цими законами плебеїв Луцій повів проти еквів та вольсків та отримав перемогу.
  • Гай Валерій Потіт (лат. Gaius Valerius Potitus) — консул-трибун у 415 р. до н. е.
  • Луцій Валерій Потіт (лат. Lucius Valerius Potitus) — консул-трибун в 414 р. до н. е.
  • Гай Валерій Потіт Волузій (лат. Gaius Valerius L.f. Potitus Volusus) — консул у 410 р. до н. е.
  • Луцій Валерій Потіт (лат. Lucius Valerius L.f. Potitus) — консул у 393, 392, 390 рр до н. е., можливо, консул-трибун у 391 р. до н. е.; можливо, одна особа з людиною, що займала посаду консула-трибуна в 379 р. до н. е. у п'ятий термін.
  • Луцій Валерій Публікола (лат. Lucius Valerius Publicola) — консул-трибун у 388 р. до н. е.
  • Тіт Валерій (лат. Titus Valerius) — консул-трибун у 385-382 рр. до н. е.
  • Луцій Валерій (лат. Lucius Valerius) — консул-трибун у 379 р. н. е.; можливо одна особа з Луцієм Валерієм Потітом, чотириразовим консулом; за даними літописів, людина, яка займала цю посаду, обиралася консулом вп'яте.
  • Публій Валерій (лат. Publius Valerius) — консул-трибун в 379 р. до н. е. (втретє) та в 376 р. до н. е. (вчетверте)
  • Гай Валерій (лат. Gaius Valerius) — консул-трибун в 374 р. до н. е.
  • Публій Валерій (лат. Publius Valerius) — консул-трибун в 374 р. до н. е.
  • Марк Валерій Поплікола (лат. Marcus Valerius L.f. Poplicola) — консул у 355 і 353 рр. до н. е.
  • Публій Валерій Поплікола (лат. Publius Valerius P.f. Poplicola) — консул у 352 р. до н. е.
  • Марк Валерій Корв (лат. Marcus Valerius Corvus) — шестиразовий консул (348, 346, 343, 335, 300, 299 рр. до н. е.), диктатор в 301 р. до н. е. За легендою, що пояснює його прізвисько Corvus (ворон), переміг у двобої богатирського галла за допомогою ворона, який сідав під час поєдинку йому на шолом. В 348 р. до н. е. він, у віці 23 років, вже був консулом; в 346 р. до н. е. вибраний на цю посаду вдруге, в 343 р. до н. е. — втретє. В цьому році Марк Валерій переміг самнітів, а в 335 р. до н. е., під час свого четвертого консульства, завоював Калес в Кампанії. В 301 р. до н. е. Марк Валерій, якого було обрано диктатором, розбив марсів та етрусків, а в наступному, 300 р. до н. е. відновив та затвердив «Lex Valeria de provocatione» — закон, що залишився від Публія Валерія Попліколи. Вшосте раз Марк Валерій був консулом у 299 р. до н. е., коли загрожувала спалахнути війна з етрусками. Після цього консульства він відмовився від подальшої громадської діяльності.
  • Гай Валерій Потіт (Флак) (лат. Gaius Valerius L.f. Potitus (Flacus)) — консул у 331 р. до н. е., імовірно — засновник гілки Валеріїв Флакків
  • Марк Валерій Максім Корвін (Коррін) (лат. Marcus Valerius M.f. Maximus Corvinus (Corrinus?)) — консул у 312, 289 рр. до н. е.; можливо, був консулом у 300 р. до н. е. та консулом-суффектом в 299 р. до н. е.; був також диктатором в 301 р. до н. е. (третій рік Диктатури)
  • Марк Валерій Максім Рулліан (лат. Marcus Valerius Maximus Rullianus) — диктатор у 301 р. до н. е. (четвертий рік Диктатури)

Середня Римська республіка ред.

Пізня Римська республіка ред.

Рання Римська імперія ред.

Пізня Римська імперія ред.

Джерела ред.

  • Friedrich Münzer, Roman Aristocratic Parties and Families (1920)
  • Oxford Classical Dictionary
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology
  • Енциклопедичний словник Брокгауза і Євфрона


  Це незавершена стаття про давньоримський рід.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валерії&oldid=42186769