Відкрити головне меню

Маркус Міллер (англ. Marcus Miller, повне ім'я Вільям Генрі Маркус Міллер Молодший, англ. William Henry Marcus Miller Jr.; нар. 14 червня 1959 р.) — американський джазовий композитор, продюсер та мультиінструменталіст, більше знаний, як бас-гітарист.

Маркус Міллер
Marcus Miller
Зображення
Маркус Міллер на фестивалі Leverkusener Jazztage. 2017 р.
Основна інформація
Повне ім'я William Henry Marcus Miller Jr.
Дата народження 14 червня 1959(1959-06-14) (60 років)
Місце народження Нью-Йорк, США
Роки активності 1975 —дотепер
Громадянство Flag of the United States.svg США
Професія
Інструменти
Жанр
Гурт
  • SMV
  • Fuse One
  • Jamaica Boys
Співпраця
Лейбл
marcusmiller.com
Нагороди

Grammy Award:
· 1991 Найкраща R&B пісня[1]
· 2001 Найкращий альбом сучасного джазу[2]
2010 Victoires du jazz[3]

2013 Edison Music Award за життєві досягнення в джазі[4]
Файли у Вікісховищі?

Впродовж своєї кар'єри Міллер працював із багатьма видатними виконавцями: трубачем Майлсом Девісом, піаністом Гербі Генкоком, співаком Лютером Вандроссом, із саксофоністами Девідом Санборном, Гровером Вашингтоном Молодшим, водночас успішно підтримуючи сольну кар'єру.

Міллер створив музику і численні саундтреки до фільмів і телевізійних серіалів, загалом взявши участь у створенні понад 200 кіно- і телепроектів.

Життя та кар'єраРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Маркус Міллер народився 1959 року в Брукліні, Нью-Йорк, США, в родині інспектора нью-йоркського метрополітену Вільяма Міллера (англ. William Miller) та медичної сестри Берніс Міллер.[5]

Батько Маркуса був також церковним органістом і керівником хору, а дід — єпископом маленької африканської єпископальної церкви в Брукліні. Після служби вся родина спускалася у підвал церкви, співала та музицировала. Музикантами були батькові кузени, один з яких, Вінтон Келлі, видатний джазовий піаніст.[6]

З восьми років Маркус вчився грати на блокфлейті, 1969 року разом з батьками перебрався до Квінза, району Джамейка, і у тамтешній школі навчався грі на кларнеті. Проте ані кларнет, ані (згодом) саксофон не дозволяли грати у гурті R&B, 12 років Маркус вперше спробував бас-гітару і, за його власними словами, закохався в неї.

Два роки по тому Міллер вступив до Вищої школи музики та мистецтва в Нью-Йорку[7], де потоваришував з барабанщиком Кенні Вашингтоном і вперше познайомився з джазом. У Вищій школі він спеціалізувався на кларнеті, а також відвідував заняття з теорії музики, композиції і грав у шкільному симфонічному оркестрі.

Одночасно Маркус самостійно вчився грі на бас-гітарі, наслідуючи техніку гри Ларрі Грема, під значним впливом басистів Стенлі Кларка, Ентоні Джексона, Жако Пасторіуса[7], і незабаром досяг професійного рівня. За короткий час Маркус Міллер вже мав ім'я серед нью-йоркської джазової спільноти, грав на бас-гітарі у клубах, 1976 року брав участь у студійних записах джазового флейтіста Боббі Хамфрі і написав для нього свої перші композиції.[6] Чотири роки (1975 —1979) Міллер відвідував Куінз Колледж (англ. Queens College), але покинув навчання несумісне з професійною діяльністю музиканта-виконавця.

Професійна кар'єраРедагувати

 
Виступ Міллера в клубі Парадізо. Амстердам, 2007

На початку кар'єри Маркус, що багато грав як сайдмен та сесійний виконавець, три роки поспіль отримував нагороду Most Valuable Player Національної академії мистецтва і науки звукозапису США, призначенної для визнання студійних музикантів, і врешті отримав статус «Заслужений виконавець» (англ. Player Emeritus).

У 1978—1979 роках Міллер входив до складу музичного гурту американського телевізійного шоу Saturday Night Live на каналі NBC. В цей час він знайомиться з співзнасновником шоу, саксофоністом Девідом Санборном. 1980 року був записаний відомий альбом Санборна Voyeur. Маркус Міллер взяв участь у його створенні як композитор, бас-гітарист та мултиінструменталіст. Йому належить авторство трьох композицій альбому, зокрема All I Need is You, за виконання якої Санборн отримав Греммі Best R&B Instrumental Performance 1981 року.[8]

Перші сольні R&B альбоми Міллера Suddenly (1983) та Marcus Miller (1984) були записані на студії Warner Bros..

Після кількох років гастролей в гурті Майлза Девіса на початку 80-х років, між Міллером і Девісом склалися тісні професійні та особисті стосунки, що призвело до творчої співпраці над відомими альбомами Майлза Девіса: The Man with the Horn (1981), Star People (1983), Tutu (1986), Music from Siesta (1987), Amandla (1989). Якщо в перших альбомах Міллер був тільки виконавцем, під час створення трьох останніх він став продюсером і аранжувальником. В зірковому для Міллера альбомі Tutu він виступає в ролі аранжувальника, виконавця-басиста та мультиінструменталіста, продюсера, композитора (з восьми композицій альбому Міллеру належить авторство у п'ятьох). Tutu став визначним джазовим альбомом 80-х років, Майлз отримав «Греммі» як Кращий джазовий інструментальний виконавець. Попри суперечливі відгуки критики щодо альбому, вклад Маркуса Міллера без сумнівів охарактеризовано як блискучий. Сам Міллер з цього приводу відзначав:[9]

« Я зробив усе разом з Майлзом, і ніколи б не зробив цю музику, якби це не було для нього. Я маю на увазі, до кого ще я міг би піти з цими гармоніями або такими ритмами? »

1981 року Міллер як бас-гітарист вперше взяв участь у записі альбому видатного соул-виконавця Лютера Вандросса. Від того часу він близько двадцяти років поспіль незмінно присутній у творчості Вандросса, починаючи з альбомів The Night I Fell in Love (1985), Give Me the Reason (1986), Any Love (1988) Міллер виступає не просто виконавцем, а продюсером, співавтором, бас-гітаристом і мультиінструменталістом. Створена Вандроссом, Маркусом Міллером і Тедді Ванном композиція Power Of Love/Love Power з альбому Power of Love (1991) отримала Греммі як найкраща R&B пісня 1991 року.

 
Маркус Міллер на Стокгольмському джазовому фестивалі. 2009

1987 року Міллер, разом з барабанщиком Ленні Уайтом та вокалістом Марком Стівенсом, взяв участь у створенні альбому The Jamaica Boys. Ця робота досить прохолодно сприйнята слухачами і критиками. Наступні два сольних альбоми Міллера The Sun Do not Lie (1993) і Tales (1995), мали більш схвальну реакцію. 

Між 1988 та 1990 роками Міллер був музичним директором музичного джазового шоу Недільна ніч (англ. Sunday Night) та штатним бас-гітаристом гурту Sunday Night Band на каналі NBC.[10]

Після успішного Live & More (1998), Міллер випустив альбом M2 (M-Squared) і 2001 року виграв свою другу «Греммі» за Кращий альбом сучасного джазу.

Високу оцінку слухачів отримали також його альбоми Silver Rain (2005), Marcus (2008), Renaissance (2012), Afrodeezia (2015), Laid Black (2018)[11] 

Нагороди і визнанняРедагувати

  • 1991 Grammy Award в категорії Найкраща R&B пісня Power Of Love/Love Power (Лютер Вандросс, Маркус Міллер та Тедді Ванн)
  • 2001 Grammy Award в категорії Найкращий альбом сучасного джазу M2
  • 2010 «Перемоги джазу» (фр. Victoires du jazz), щорічна джазова премія Франції
  • 2013 «Edison Music Award» за життєві досягнення в джазі
  • 2013 Нагорода «Soul & Jazz Icon Award» громадського радіомовлення Нідерландів NPO Radio 6[12]
  • 2013 Міллер призначений ЮНЕСКО артистом заради миру і представником проекту The Slave Route Project.[13]
  • 2010 Найкращий електричний басист на думку читачів Jazz Times[14]
  • 2011 Найкращий електричний басист на думку читачів Down Beat[15]
  • 2012 Найкращий електричний басист на думку критиків Jazz Times[16]
  • 2016 Найкращий електричний басист на думку читачів[17] та критиків[18] Down Beat

Виступи в УкраїніРедагувати

15 листопада 2007 року Маркус Міллер дав прес-конференцію і концерт у Жовтневому палаці за програмою фестивалю Dо#Dж 2007.[19]

28 липня 2008 року разом з Фредерико Пена (клавішні) та Алексом Ганом (саксофон) Міллер виступив у Києві[20]

2 листопада 2013 року Міллер знов виступав у київському Міжнародному центрі культури і мистецтв[21]

1 липня 2018 року Маркус Міллер виступив на сцені ім. Едді Рознера VIII міжнародного джазового фестивалю Leopolis Jazz Fest[22] разом з Алексом Ганом (саксофон), Расселом Ганном (труба), Бреттом Вільямсом (клавішні) та Алексом Бейлі (барабани).[23]

Інструменти та обладнанняРедагувати

Міллер має значну колекцію 4-, 5-, 6-струнних електричних, а також безладових і акустичних бас-гітар. Довгий час він користувався переважно Fender Jazz Bass 1977 року, модифікованою Роджером Садовськи з попереднім підсилювачем фірми Bartolini та мостом Badass, тією самою бас-гітарою, з якою записувався з Майлзом Девісом на початку 80-х. Зараз використовує резервні копії з тієї ж епохи, модифіковані так само, як і оригінал.[24][25]

Є в колекції Маркуса Міллера 5-струнний безладовий бас роботи Вадима Медвідя, українського майстра, який зараз працює в США[26]

З 2015 року компанія Dunlop розпочала випуск басових струн Marcus Miller Super Bright, на котрі перейшов і які рекомендує Маркус.[27] Того ж року Маркус розпочав рекламувати гітари Sire.[28]

ФільмографіяРедагувати

Окрім студійних записів та гастрольної діяльності, Міллер відомий, як кінокомпозитор і музикант. Він написав музику і численні саундтреки до фільмів і телевізійних серіалів, загалом взяв участь у створенні понад 200 кіно- і телепроектів.[29]

  • 2002: Шахраї
  • 2003: Позбав нас від Єви
  • 2003: Голова держави
  • 2004: Порушення всіх правил
  • 2005: Викуп Кінга
  • 2006: Збережи останній танок 2
  • 2007: Здається, я кохаю дружину
  • 2007: Це Різдво
  • 2008: Грім
  • 2008: Перша неділя
  • 2009: Добре волосся
  • 2009: Одержимість
  • 2012: Думай як чоловік
  • 2014: Про останню ніч
  • 2017: Маршалл

ДискографіяРедагувати

Міллер має величезну дискографію та постійно гастролює світом. Нижче зазначена лише невелика частка його робіт.

Як лідер

  • 1983: Suddenly
  • 1984: Marcus Miller
  • 1993: The Sun Don't Lie
  • 1995: Tales
  • 1998: Live & More
  • 2000: Best of '82-'96
  • 2001:
  • 2002: The Ozell Tapes
  • 2005: Silver Rain
  • 2006: Power — Essential of Marcus
  • 2006: Another Side of Me
  • 2007: Free
  • 2008: Marcus
  • 2008: Panther — Live
  • 2008: Thunder з гуртом SMV
  • 2008: The Other Tapes
  • 2010: A Night in Monte Carlo — Live 2009
  • 2011: Tutu Revisited — Live 2010
  • 2012: Renaissance
  • 2012: Live in Lugano — July 2008
  • 2015: Afrodeezia
  • 2018: Laid Black

Як сесійний музикант

з Гровером Вашингтоном молодшим

  • 1980: Winelight
  • 1981: Come Morning
  • 1982: The Best Is Yet to Come
  • 1984: Inside Moves

з Лютером Вандроссом

  • 1981: Never Too Much
  • 1983: Busy Body
  • 1985: The Night I Fell in Love
  • 1985: 'Til My Baby Comes Home
  • 1985: It's Over Now
  • 1986: I Really Didn't Mean It
  • 1986: Give Me the Reason
  • 1987: Stop to Love
  • 1987: See Me
  • 1988: Luther in Love
  • 1988: Any Love
  • 1988: She Won't Talk to Me
  • 1989: The Best of Love
  • 1989: Come Back
  • 1991: The Rush
  • 1991: Power of Love
  • 1993: Never Let Me Go
  • 1993: Heaven Knows
  • 1995: This Is Christmas
  • 1996: Your Secret Love
  • 1996: I Can Make It Better
  • 1998: I Know
  • 2001: Luther Vandross
  • 2003: Dance with My Father
  • 2007: Love, Luther

з Жаном-Мішелем Жарром

  • 1984: Zoolook


з Діззі Гіллеспі

  • 1984: Closer to the Source]]

з Девідом Санборном

  • 1980: Hideaway
  • 1981: Voyeur
  • 1981: As We Speak
  • 1982: Backstreet
  • 1984: Straight to the Heart
  • 1986: Double Vision (з Бобом Джеймсом)
  • 1987: Change of Heart
  • 1988: Close-Up
  • 1991: Another Hand
  • 1992: Upfront
  • 1994: Hearsay
  • 1995: Pearls
  • 1995: Lovesongs
  • 1996: Songs from the Night Before
  • 1999: Inside

з Майлзом Девісом

  • 1981: The Man with the Horn
  • 1982: We Want Miles
  • 1983: Star People
  • 1986: Tutu
  • 1987: Music From Siesta
  • 1989: Amandla
  • 2002: The Complete Miles Davis at Montreux

з Jamaica Boys

  • 1987: The Jamaica Boys
  • 1989: The Jamaica Boys II: J. Boys

ПриміткиРедагувати

  1. 34th Annual GRAMMY Awards GRAMMY.com
  2. 44th Annual GRAMMY Awards GRAMMY.com
  3. Palmarés des victories du jazz 2010 (fr). SNEP - Syndicat National de l'édition Phonographique. Архів оригіналу за 2018-07-02. 
  4. Edison Jazz/World Muziekprijs Winnaars 2013 (nl). edisons.nl. Архів оригіналу за 2019-07-18. 
  5. James McBride (1987-10-11). Marcus Miller's talent for the top (en). The Washington Post. Архів оригіналу за 2018-07-04. Процитовано 2018-07-03. 
  6. а б Jon Liebman (2011). Marcus Miller Exclusive interview. forbassplayersonly.com (en). Архів оригіналу за 2018-07-03. 
  7. а б Ian Carr, Digby Fairweather, Brian Priestley, Charles Alexander (2004). The Rough Guide to Jazz (en). Rough Guides. с. 544. ISBN 1-8435-3256-5. Процитовано 2018-07-03. 
  8. An evening with David Sanborn (en). CAP UCLA. 2015. Архів оригіналу за 2018-07-06. 
  9. Paul Tingen (2002-03-01). Miles Davis: Miles on Target (en). Jazz Times. Архів оригіналу за 2018-07-05. 
  10. Blue Monday. New York Magazine / Vol. 21 No 45. New York Media, LLC. 1988-11-14. ISSN 0028-7369. Процитовано 2018-07-05. 
  11. Marcus Miller. Chart History. Jazz Albums Billboard
  12. Radio 6 Soul & Jazz Icon Award voor Marcus Miller (nl). NPO Radio 6. 2013. Архів оригіналу за 2018-07-04. Процитовано 2018-07-03. 
  13. Spokesperson for the Slave Route Project: Marcus Miller (en). UNESCO. 2013-07-04. Архів оригіналу за 2018-11-24. Процитовано 2018-07-03. 
  14. JazzTimes2010 Readers’ Poll (en). Jazz Times. 2011-01-01. Архів оригіналу за 2018-07-04. 
  15. 76th Annual DownBeat Readers Poll (en). Jazz Online. 2012-08-08. Архів оригіналу за 2018-07-04. 
  16. The 2012 Expanded Critics’ Poll. Jazz Times. 2013-03-14. Архів оригіналу за 2019-09-03. 
  17. 81st Annual DownBeat Readers Poll Winners / Schneider & Washington Among DownBeat Readers Poll Winners (en). Down Beat. 2016-10-28. Архів оригіналу за 2019-07-29. 
  18. 81st Annual DownBeat Readers Poll Winners / Washington, Iyer Among Winners in 2016 DownBeat Critics Poll (en). Down Beat. 2016-06-01. Архів оригіналу за 2019-07-29. 
  19. Владислав Кирющенко (2007-11-15). Marcus Miller в Киеве. Пресс-конференция и концерт. BassBel (ru). Архів оригіналу за 2019-04-04. Процитовано 2018-07-03. 
  20. Тетяна Узун (2008-07-29). Свидание с джазменом в шляпе. ХайВей (ru). Архів оригіналу за 2019-02-28. Процитовано 2018-07-03. 
  21. Ритм життя та смерті. Український тиждень. 2013-11-07. Архів оригіналу за 2019-09-03. Процитовано 2018-07-03. 
  22. У Львові виступив легендарний музикант Маркус Міллер. zaxid.net. 2018-07-02. Архів оригіналу за 2018-07-02. Процитовано 2018-07-03. 
  23. Marcus Miller. leopolisjazz.com. 2018-06-14. Архів оригіналу за 2018-06-14. Процитовано 2018-07-03. 
  24. James Rotondi (2012-09-06). Interview: Marcus Miller. premierguitar.com (en). Архів оригіналу за 2017-01-12. Процитовано 2018-07-03. 
  25. E.E.Bradman (2016-06-08). The One: Marcus Miller's 1977 Fender Jazz Bass. bassplayer.com (en). Архів оригіналу за 2019-09-03. Процитовано 2018-07-03. 
  26. Джазмен із «Коломийок» (5). Український тиждень. 2007-11-30. Архів оригіналу за 2018-07-04. Процитовано 2018-07-04. 
  27. Marcus Miller. Simply put, Marcus Miller is a living legend. jimdunlop.com. 2017-04-22. Архів оригіналу за 2018-07-04. Процитовано 2018-07-04. 
  28. Marcus Miller, the real HERO behind SIRE. sire-revolution.com. 2015. Архів оригіналу за 2019-01-29. Процитовано 2018-07-04. 
  29. Marcus Miller IMDb.com

ПосиланняРедагувати