Відкрити головне меню

Маркос Алонсо Пенья (ісп. Marcos Alonso Peña, нар. 1 жовтня 1959, Сантандер) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Маркос Алонсо
Особові дані
Повне ім'я Маркос Алонсо Пенья
Народження 1 жовтня 1959(1959-10-01) (59 років)
  Сантандер, Іспанія
Зріст 176 см
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Іспанія «Реал Мадрид»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1977–1979 Іспанія «Расінг» 51 (5)
1979–1982 Іспанія «Атлетіко» 90 (10)
1982–1987 Іспанія «Барселона» 124 (28)
1987–1989 Іспанія «Атлетіко» 29 (2)
1989–1990 Іспанія «Логроньєс» 8 (1)
1990–1991 Іспанія «Расінг» 7 (3)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1979 Іспанія Іспанія U-19 1 (0)
1979 Іспанія Іспанія U-20 3 (0)
1978 Іспанія Іспанія U-21 3 (0)
1980–1982 Іспанія Іспанія U-23 2 (0)
1981–1985 Іспанія Іспанія 22 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995–1996 Іспанія «Райо Вальєкано»
1996–1998 Іспанія «Расінг»
1998–2000 Іспанія «Севілья»
2000–2001 Іспанія «Атлетіко»
2002 Іспанія «Реал Сарагоса»
2004–2006 Іспанія «Реал Вальядолід»
2006–2007 Іспанія «Малага»
2007–2008 Іспанія «Гранада 74»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Атлетіко» та «Барселону», а також національну збірну Іспанії, у складі якої став срібним призером чемпіонату Європи 1984 року. Після завершення кар'єри футболіста тренував ряд відомих іспанських клубів.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 1 жовтня 1959 року в місті Сантандер. Вихованець футбольної школи клубу «Реал Мадрид».

У дорослому футболі дебютував 1977 року виступами за «Расінг»[1], в якому провів два сезони, взявши участь у 51 матчі Ла Ліги. З другого сезону 1978/79 став основним гравцем клубу, який зайняв 17 місце та вилетів у Сегунду.

Після цього влітку 1979 року Маркос перейшов у столичне «Атлетіко»[2]. У команді з Мадрида він грав три сезони і був основним гравцем, після чого за 150 мільйонів песет перейшов у «Барселону», ставши найдорожчим трансфером країни. У першому ж сезоні Маркос виграв з командою свій дебютним трофей, ним став Кубок Іспанії, у фіналі якого Алонсо забив вирішальний переможний гол на 90 хвилині у ворота рідного «Реалу» (2:1)[3]. Того ж року нападник виграв з командою ще й Кубок ліги та Суперкубок Іспанії, беручи участь в обох вирішальних матчах.

У сезоні 1984/85 Маркос із каталонцями виграв чемпіонат Іспанії. Проте найбільшим матчем для Маркоса став Фінал Кубка європейських чемпіонів 1986 року, в якому він був одним з чотирьох гравців своєї команди, який не забив післяматчеве пенальті — воротар «Стяуа» Гельмут Дукадам не пропустив жодного голу і допоміг румунському клубу виграти найпрестижніший європейський трофей[4]. Натомість наступного місяця клуб виграв другий для себе і Маркоса Кубок іспанської ліги, який став останнім трофеєм для нападника у каталонському гранді. Всього Маркос відіграв за каталонський клуб п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, взявши участь у 124 матчах Ла Ліги.

Влітку 1987 року Маркос повернувся у «Атлетіко», де наступного року зазнав серйозну травму коліна[5]. Так і не повернувшись на колишній рівень, у сезоні 1989/90 він грав у Ла Лізі за «Логроньєс», а потім прийняв пропозицію свого першого клубу, «Расінга», що виступав наразі у Сегунді Б[6]. Маркос допоміг команді зайняти 1 місце та вийти у Сегунду за результатами сезону 1990/91, після чого завершив ігрову кар'єру[5].

Виступи за збірніРедагувати

1979 року провтв одну гру у складі юнацької збірної Іспанії.

Протягом 1979—1982 років залучався до складу молодіжної збірної Іспанії. На молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах. Разом з нею був учасником молодіжного чемпіонату світу 1979 року в Японії та Московської олімпіади 1980 року.

25 березня 1981 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі зі збірної Англії[7].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 2 голи. Він був частиною команди, що 21 грудня 1983 року виграла історичний матч проти Мальти (12:1)[8]. Свій єдиний гол забив проти Ісландії у своєму передостанньому матч 12 червня 1985 року у Рейк'явіку[9].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1984 року у Франції, де разом з командою здобув «срібло» проте на поле не виходив.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 2 голи.

Кар'єра тренераРедагувати

Після завершення ігрової кар'єри Маркос Алонсо залишився у футболі як тренер. Його перші кроки були на посаді помічника тренера Хорхе Д'Алессандро в «Атлетіко» в 1994 році[10].

Розпочав самостійну тренерську кар'єру Маркос 1995 року, очоливши тренерський штаб клубу «Райо Вальєкано». Він привів клуб до першої в історії перемоги над «Реалом» на його полі (2:1), а по завершенню сезону 1996 року став головним тренером «Расінга», з яким працював два роки у Ла Лізі.

Згодом протягом 1998—2000 років очолював тренерський штаб «Севільї». У першому сезоні клуб зумів вибороти право на вихід у Ла Лігу, але там у наступному сезоні клуб зайняв останнє 20 місце, після чого Маркос покинув клуб.

2000 року прийняв пропозицію попрацювати у «Атлетіко», але не зумів повернути команду у Ла Лігу, через що залишив мадридський клуб 2001 року.

У кінці сезону 2001/02 очолив клуб «Реал Сарагоса», якому не зумів допомогти зберегти прописку в елітному дивізіоні. Це був останній клуб з Ла Ліги у кар'єрі Маркоса. В подальшому він працював у Сегунді з клубами «Реал Вальядолід», «Малага» та «Гранада 74», головним тренером якої Маркос Алонсо Пенья був з 2007 по 2008 рік.

Особисте життяРедагувати

Син футболіста Маркоса Алонсо Імаса і батько футболіста Маркоса Алонсо Мендоси[11][12].

Титули і досягненняРедагувати

Барселона
Збірна Іспанії

ПриміткиРедагувати

  1. Históricos. Web del Racing de Santander. Архів оригіналу за 30 червень 2012. Процитовано 24 квітень 2018. 
  2. El Mundo Deportivo, 06/08/1979
  3. 2–1: ¡Que final! [2–1: What a final!]. Mundo Deportivo (Spanish). 5 June 1983. Процитовано 24 April 2014. 
  4. Duckadam inspires Steaua. UEFA. 18 April 2006. Процитовано 27 September 2013. 
  5. а б El Mundo Deportivo, 13/04/1991
  6. Marcos y su volver a empezar [Marcos starting all over]. Mundo Deportivo (Spanish). 13 April 1991. Процитовано 20 July 2017. 
  7. El País, 26/03(1981
  8. La Vanguardia, 22/12/1983
  9. Ficha del Islandia-España en Siguealaroja. Архів оригіналу за 8 травень 2013. Процитовано 24 квітень 2018. 
  10. El Mundo Deportivo, 02/11/1994
  11. Spain unveil provisional party. UEFA. 30 June 2009. Процитовано 26 April 2010. 
  12. Bhardwaj, Vaishali (27 March 2018). From grandfather, to father to son: Chelsea's Marcos Alonso makes football history with Spain debut. London Evening Standard. Процитовано 28 March 2018. 

ПосиланняРедагувати