Відкрити головне меню
Прапор Марзпанської Вірменії

Марзпан (намісник, вірм. Մարզպաններ,перс. مرزبان‎) — намісник перського шаханшаха в прикордонних військово-адміністративних округах Сасанідської імперії (Вірменія та Албанія), V–VII століття.

ІсторіяРедагувати

Вірменію було перетворено на марзпанство 428 року після ліквідації Вірменського царства (при цьому вірменські області Арцах та Утік увійшли до складу сусіднього Албанського марзапанства). З тридцяти п'яти марзпанів, які правили Вірменією упродовж двох століть, шестеро були вірменами (з родів Багратуні й Маміконянів), решта — персами. Марзпани не мали прав володарів і призначались тимчасово.

Марзпан мав верховну владу, він навіть міг виносити смертні вироки, але не міг втручатись до столітніх привілеїв вірменської знаті, нахарарів. В цілому країна мала широку автономію. Пости азарапета (міністра внутрішніх справ, громадських робіт і фінансів) й спарапета (командувача армією) були довірені вірменам. Всі нахарари мали власні армії, які відповідали розмірам їхніх володінь. «Державна кіннота» або «царське військо» перебувало під командуванням спарапета. Всі митарі були вірменами. Судами та школами керувало вірменське духівництво. Кілька разів вірменські нахарари ставали марзпанами, як, наприклад, Ваан Маміконян 485 року під час антиперського повстання.

За час правління марзпанов перські шахи тричі починали гоніння проти християн у Вірменії. Перси виявили терпимість до створення вірменської писемності та створення шкіл, вважаючи, що це буде сприяти духовному відокремленню Вірменії від Візантії, однак новий культурний рух серед вірменів зрештою призвів до тісніших відносин із візантійцями.

Марзпани (намісники) ВірменіїРедагувати

640 року Вірменію було завойовано арабами.

ПриміткиРедагувати

  • 1Помер насильницькою смертю