Мануїл Фока (*д/н — 964/965) — військовий діяч Візантійської імперії.

Мануїл Фока
Народивсяневідомо
Помер964/965
Раметта
·загибель у битві
Діяльністьвійськовик, полководець
Титулпатрикій
Посадакомандир кінноти
Конфесіяправослав'я
РідФоки[ru]
БатькоЛев Фока Старший

Життєпис

ред.

Походив з аристократичного роду Фок[ru]. Син доместика схол[ru] Сходу Льва Фоки Старшого. Батько підняв повстання у 919, за що був схоплений і осліплений. Його подальша доля невідома.

Виховувався Бардом Фокою Старшим. Разом з останнім та своїм стриєчним братом Никифором брав участь у військових діях в Італії та проти арабів на Криті.[джерело?]

Лев Диякон у своїй «Історії[ru]» пише, що Мануїл мав гарячу вдачу і був схильний до безрозсудних поривів.[1]

Піднесення кар'єрними щаблями відбулося у 963 році зі сходженням двоюрідного брата Никифора ІІ Фоки на імператорський трон.

Експедиція на Сицилію

ред.

У 964 році, як командир кінноти, разом з Патрикієм Микитою відправлений на Сицилію, аби припинити їх набіги на Південну Італію. У жовтні того ж року він висадився на острові. Спочатку приступом захопив Сиракузи і фортецю Гімера, без бою зайняв міста Тавроменій і Леонтіни. Араби відійшли в глиб острова, Мануїл на чолі візантійського війська вирішив їх переслідувати. Його армія потрапила в засідку в гірських тіснинах у Раметти і була захоплена зненацька, в наслідок чого ромеї зазнали нищівної поразки, а Мануїл Фока загинув.[1][2]

Після цього військо арабів рушило до берега і раптовим нападом захопила значну частину кораблів флоту візантійців, при чому, в полон потрапив очільник флоту Патрикій Микита. Зовсім невелика частина візантійського війська змогла врятуватися втечею.[2]

Примітки

ред.
  1. а б Византийский словарь, 2011, Мануил Фока.
  2. а б Лев Диакон, 1988, Книга IV, розділи 7-8..

Джерела

ред.
  • Лев Диакон. История / Пер. ММ. Копыленко, стать М. Я. Сюзюмова, комм. М. Я. Сюзюмов, С. А. Иванова. — М. : Наука, 1988. — 237 с. (рос.)
  • Мануил Фока // Византийский словарь / сост. Общ. Ред. К. А. Филатова в 2 т. — СПб. : Амфора. ТИД Амфора: РХГА: Издательство Олега Абышко, 2011. (рос.)