Мандрикін Юхим Іванович

Юхим Іванович Мандрикин (1915-1998) — учасник Німецько-радянської війни, підполковник, Герой Радянського Союзу (1943).

Мандрикін Юхим Іванович
Народження 15 січня 1915(1915-01-15)
Q4242596?, Сальський район, Ростовська область, СРСР
Смерть 11 лютого 1998(1998-02-11) (83 роки)
Москва, Росія
Поховання Митинський цвинтар
Країна  СРСР
Партія КПРС
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Біографія ред.

Народився 2 січня (15 січня за новим стилем) 1915 року в селі Кручена Балка Медвеженського повіту Ставропольської губернії, нині Сальського району Ростовської області в сім'ї робітника. Росіянин.

Наприкінці 1929 року батька Юхима — Івана Васильовича — перевели працювати в село Хліборобне Цілинського району (тоді Західно-Кінозаводського району) Ростовської області, куди він переїхав з усією родиною.

Юхим працював у колгоспі імені Будьонного. У віці двадцяти років поїхав з Хліборобного для навчання у кооперативній школі. Пізніше, 1938 року, з відзнакою закінчив борошномельний технікум у місті Новочеркаську Ростовської області. Працював на елеваторі.

У Червоній Армії з 1939 року. Член ВКП(б) з 1939 року. 1941 року закінчив військово-політичне училище. На фронтах Німецько-радянської війни з липня 1941 року. Брав участь в обороні Москви, у Сталінградській битві, у звільненні Донбасу (зокрема, міста Торецька), Криму, міста Севастополя та Балтії.

Особливо відзначився у боях за Мелітополь, де він воював у званні підполковника на посаді командира стрілецького полку. У період з 14 по 16 жовтня 1943 року його стрілецький полк прикривав лівий фланг стрілецького корпусу, відбиваючи контратаки супротивника. Долаючи завзятий ворожий опір, у вуличних боях у Мелітополі воїни полку під командуванням Мандрикина завдали німцям значних втрат у живій силі та техніці. Командир полку було двічі поранений, але не залишив поле бою.

Після війни Мандрикін продовжував службу в армії. Понад 10 років служив військовим комісаром Орловської області. Закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії імені М. В. Фрунзе, а в 1953 році — Ростовський державний університет.

Коли у 1950-ті роки група орловських художників на чолі з А. І. Курнаковим (до неї входили Г. В. Дишленко та Л. І. Курнаков) працювала над створенням діорами «Орловська наступальна операція. Прорив німецької оборони біля деревні Мале Ізмайлово 12 липня 1943 року», Мандрикін брав участь у цій роботі як військовий консультант[1].

З 1970 року полковник Мандрикін перебував у відставці. Жив у Москві, де й помер 11 лютого 1998 року. Похований на Мітинському цвинтарі в Москві (дільниця 24)[2].

Пам'ять ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. Гольцова А. Подвигу посвящается. К 30-летию со дня открытия музея-диорамы «Орловская наступательная операция». // «Орловский военный вестник». — 2013. — № 7. — С. 4.
  2. Надгробный памятник.
  3. У мест священных постоим…. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2010.
  4. газета «Сальская степь» от 23.09.1995 года № 153 (16.026)

Посилання ред.