Відкрити головне меню

Мандрика Георгій Якимович

Мандрика Георгій Якимович (10 квітня 1869, Київ, Російська імперія — 6 травня 1937, Харбін, Китай) — командувач 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.

Мандрика Георгій Якимович
Мандрика.jpg
Ім'я при народженні Мандрика Георгій Акимович
Народження 10 квітня 1869(1869-04-10)
місто Київ, Російська імперія
Смерть 6 травня 1937(1937-05-06) (68 років)
місто Харбін, Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Костянтинівське артилерійське училище
Звання Imperial Russian Army LtGen 1917 h.png Генерал-лейтенант (20.6.1917)
Командування начальник 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради
Війни / битви Боксерське повстання
Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

БіографіяРедагувати

Народився у місті Київ.

Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівське училище (у 1888 році), вийшов підпоручиком до 4-ї артилерійської бригади. Згодом перейшов до 24-ї артилерійської бригади. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (у 1896 році). Служив у штабах Варшавського та Приамурського військових округів. З 6 грудня 1904 року — полковник. Брав участь у Російсько-японській війні, був начальником штабу кінного загону генерала П. Міщенка. Учасник оборони Порт-Артуру. Нагороджений Георгіївською зброєю. З 4 серпня 1906 року — начальник штабу 2-ї Східно-Сибірської стрілецької дивізії. З 8 червня 1909 року — командир 23-го Східно-Сибірського стрілецького полку (місто Хабаровськ). З 12 листопада 1914 року — генерал-майор З 20 травня 1916 року — начальник штабу 56-ї піхотної дивізії. З 23 липня 1917 року — генерал-лейтенант, начальник 16-ї піхотної дивізії.

З 29 листопада 1917 року — начальник 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу військ Центральної Ради. У 1918 році перебував у резерві Генерального штабу Української Держави.

З 4 липня 1919 року — у резерві офіцерів Генерального штабу при ставці адмірала Колчака в Омську. З 27 серпня 1919 року — «керуючий розвантаженням від зайвих офіцерів головних управлінь військового міністерства та ставки Колчака». Учасник Сибірського Льодового походу, в якому відморозив обидві ноги. Проходив лікування в Красноярську (1920–1921) та Омську (1922–1923).

10 грудня 1924 прибув із Владивостоку до Харбіну. З березня 1925 до 1 січня 1930 служив у відділі статистики комерційної служби економічного бюро КВЖД.

Протягом 1932–1933 член української колонії в Харбіні.

Помер 6 травня 1937 та похований на Новому Успенському цвинтарі міста Харбін.

Джерела та літератураРедагувати