Манана Орбеліані (груз. მანანა ორბელიანი; нар. 1808 — пом. 3 червня 1870) — грузинська княгиня і світська дама, чий салон у Тифлісі (сучасний Тбілісі) часто відвідували провідні літературні та політичні діячі Грузії середини XIX століття. Грузія на той час входила до складу Російської імперії.

Манана Орбеліані
Gagarin. Princess Manana Orbeliani.JPG
Народилася 1808[1]
Померла 1870[1]
Країна Грузія
Манана Обеліані

ПоходженняРедагувати

Манана народилася в 1808 році в сім'ї підполковника Мірманоза Еріставі-Ксанського (1771—1828) і його дружини, княгині Тамари (уродженої Абашішвілі; 1790—1809). У 1828 році вона вийшла заміж за князя Давида Орбеліані (1801—1830), члена одного з найбільш знатних родів Грузії. У пари було троє дітей:

Змова 1832 рокуРедагувати

Княгиня Манана овдовіла в 1830 році, після чого переїхала жити в сім'ю свого дівера, майора князя Луарсаба Орбеліані, перебуваючи в ньому до самої смерті останнього і початку протистоянь зі своєю невісткою Ганною Орбеліані в 1835 році. На початку 1830-х років будинок Орбеліані служив головним місцем зустрічей незадоволених грузинських дворян та інтелігенції, які організували в результаті змову проти російського правління в 1832 році. Після того, як він зазнав краху, Манана Орбеліані написала барону Розену, російському головнокомандувачу в Грузії, і зізналася, що знала про підготовку перевороту, але заперечувала свою причетність до його організації. Вона уникла арешту або заслання, але перебувала під наглядом поліції протягом декількох років[2].

Світська дамаРедагувати

У 1840-х та в 1850-х роках Манана Орбеліані тримала в Тифлісі салон, який відвідували провідні грузинські літературні та політичні діячі того часу, а також іноземні гості. Завдяки цьому вона отримала від журналістки Іони Меунаргії прізвисько «нашої мадам Рекамє». Вона була в дружніх відносинах з родиною князя Михайла Воронцова, ліберального російського намісника на Кавказі. Російський письменник Лев Толстой описував Манану Орбеліані, з якою він познайомився в Тифлісі[3], у своїй повісті «Хаджі-Мурат» як «сорокапятилітню, східного складу, повну, високу красуню». Саме в її салоні обговорювалися та узгоджувалися такі культурні починання 1850-х років, як заснування провідного грузинського літературного журналу «Цискарі» («Світанок») та грузинської професійної театральної трупи[4]. Манана Орбеліані померла у віці 62 років у 1870 році і була похована поряд зі своїм чоловіком в Кумісському Троїцькому монастирі[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
  2. а б Jologua, Tamaz (2016). მანანა ორბელიანი. NAEC (груз.) 12: 36–39. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020. 
  3. Шкловский, Виктор (1978). Лев Толстой. Москва: Прогресс. с. 162. 
  4. Amaghlobeli, Khatuna; Zakaraia, Irma (2014). The Problem of Identity and the 19th-Century Georgian Theatre. Journal of Social Science for Policy Implications 2 (4): 34. doi:10.15640/10.15640/jsspi.v2n4a2.