Манакіш

Манакіш
	Манакіш із затаром
Тип	корж
Група страв	сніданок чи обід
Походження	Левант
Необхідні компоненти	тісто, чебрець, сир чи фарш
	Медіафайли у Вікісховищі;

Манакіш (араб. مناقيش‎, трансліт. manāqīsh; іноді, в однині: араб. فَطَايِر‎, трансліт. faṭāyir) — страва левантійської кухні^[1], яка складається із тіста з топінгом (чебрець, сир чи фарш). Як і піцу, манакіш можна розрізати на шматки чи згорнути, він подається на сніданок чи обід. Слово «манакіш» — це множина від арабського слова «manqūshah» (від дієслова «naqasha» «витісувати, різьбити чи гравіювати»), адже після того як тісто розкачали, кінчиками пальців робляться лунки, щоб там лежав топінг^[2].

Традиційно, жінки пекли тісто у спільній печі вранці, щоб забезпечити денну потребу сім'ї у хлібі, і тоді ж готували невеликі порції хліба з різними топінгами саме для сніданку^[3].

Манакіш є поширеною стравою на території країн Леванту^[4]^[5], а також у прилеглих регіонах, і центрах левантійської еміграції.

Класичні топінги ред.

Затар (араб. زَعْتَر‎, трансліт. zaʿtar). Найбільш популярний вид топінгу — «затар» (розтертий сушений чебрець, материнка, майоран чи їх поєднання, змішані зі смаженим кунжутом, сіллю та іншими приправами, наприклад, сумах)^[6]. Затар змішують із оливковою олією і намазують на тісто перед тим, як покласти пектися у піч. Манакіш із затаром є поширеним сніданком у левантійській кухні^[7]^[8]. Страва може бути частиною мезе чи як закуска, подається зі склянкою чаю із м'яти та сиром фета^[7].
Сир (араб. جُبْنَة‎, трансліт. jubna). Основні два види сиру: акаві (арабська عَكَّاوي‎, трансліт. ʿakkāwī) та кашкавал (арабська قَشْقَوَان‎, трансліт. qašqawān). Іноді до сиру додають затар.
Лахмаджун (араб. لحم بعجين‎, трансліт. lāḥm bi-‘ajīn, дос. «м'ясо із тістом»), також називається «сфіха». Манакіш із бараниною переважно подається на обід, як більш поживна страва. Фарш із баранини змішують із дрібними шматочками помідорів та рослинною олією. Часом цей манакіш іноді подається із меленим перцем чи солоними овочами та йогуртом.
Чилі (араб. فليفلة‎ чи فلفل حر).
Курт (араб. كشك‎). Цей сухий кисломолочний продукт — суміш ферментованого зцідженого або висушеного йогурту та дрібно подрібненої пшениці, яку можна використовувати самостійно чи в поєднанні з іншими начинками, такими як волоські горіхи або цибуля, намазані на хліб^[9].
Шпинат (арабська سبانخ‎, трансліт. sabāniḵ), мангольд (арабська سلق‎).

Див. також ред.

Посилання ред.

↑ Specter, Michael (2 травня 2016). The Eternal Magic of Beirut. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 9 травня 2019 — через NYTimes.com.
↑ Massaad, Barbara Abdeni (19 листопада 2019). Man'oushé : inside the Lebanese street corner bakery (вид. First American). Northampton, Massachusetts. ISBN 978-1-62371-932-6. OCLC 1148154883.
↑ Riolo, Amy (2007). Arabian Delights: Recipes & Princely Entertaining Ideas from the Arabian Peninsula (вид. Illustrated). Capital Books. с. 107. ISBN 9781933102559. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
↑ Tayba: Bite-size savory delicacies. Arab News. 25 березня 2014. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 9 травня 2019.
↑ Irving, John (2006). Terra Madre: 1,600 Food Communities. Slow Food Editore. ISBN 9788884991188. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021 — через Google Books.
↑ Bender, David (2009). A Dictionary of Food and Nutrition. Oxford University Press. ISBN 9780199234875.
↑ ^а ^б Wright, Clifford A. (2003). Little foods of the Mediterranean: 500 fabulous recipes for antipasti, tapas, hors d'oeuvre, meze, and more (вид. Illustrated). Harvard Common Press. с. 310. ISBN 9781558322271. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
↑ Carter, Terry; Dunston, Lara; Humphreys, Andrew (2004). Syria & Lebanon (вид. 2nd, illustrated). Lonely Planet. с. 68. ISBN 9781864503333. manaeesh.
↑ Moraba, Kareh (2016). The Story of Kashk. Gastronomica. 16 (4): 97—100. doi:10.1525/gfc.2016.16.4.97. JSTOR 26362399. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.

[1] Specter, Michael (2 травня 2016). The Eternal Magic of Beirut. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 9 травня 2019 — через NYTimes.com.

[2] Massaad, Barbara Abdeni (19 листопада 2019). Man'oushé : inside the Lebanese street corner bakery (вид. First American). Northampton, Massachusetts. ISBN 978-1-62371-932-6. OCLC 1148154883.

[Riolo-3] Riolo, Amy (2007). Arabian Delights: Recipes & Princely Entertaining Ideas from the Arabian Peninsula (вид. Illustrated). Capital Books. с. 107. ISBN 9781933102559. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.

[4] Tayba: Bite-size savory delicacies. Arab News. 25 березня 2014. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 9 травня 2019.

[5] Irving, John (2006). Terra Madre: 1,600 Food Communities. Slow Food Editore. ISBN 9788884991188. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021 — через Google Books.

[6] Bender, David (2009). A Dictionary of Food and Nutrition. Oxford University Press. ISBN 9780199234875.

[Wright-7] а ^б Wright, Clifford A. (2003). Little foods of the Mediterranean: 500 fabulous recipes for antipasti, tapas, hors d'oeuvre, meze, and more (вид. Illustrated). Harvard Common Press. с. 310. ISBN 9781558322271. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.

[Carterp68-8] Carter, Terry; Dunston, Lara; Humphreys, Andrew (2004). Syria & Lebanon (вид. 2nd, illustrated). Lonely Planet. с. 68. ISBN 9781864503333. manaeesh.

[9] Moraba, Kareh (2016). The Story of Kashk. Gastronomica. 16 (4): 97—100. doi:10.1525/gfc.2016.16.4.97. JSTOR 26362399. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]