Малюшицький Юрій Миколайович
Малюшицький Юрій Миколайович (11.01.1903, Київ, Російська імперія — 30.03.1987, Київ, УРСР) — український вчений у галузі гірничої геомеханіки та інженерії, доктор технічних наук (1967). Мав нагороди СРСР.
Біографія
ред.Народився в Києві, у сім'ї агронома Миколи Малюшицького. 1926 року закінчив Київський політехнічний інститут. Після випуску в 1926—1928 роках працював інженером на будівництві Памірського шосе в Киргизії. Надалі перейшов працювати до Москви, обіймаючи посади в Наркоматі шляхів сполучення СРСР, а також в науково-дослідному Інституті шляхів, де був начальником сектора. У 1936—1946 роках працював на будівництві залізниць у різних частинах СРСР.
З 1946 року знову повернувся до Києва. У 1946—1958 роках працював у Інституті геологічних наук і гірничої справи АН УРСР старшим науковим співробітником відділу проблем підземної розробки пластових родовищ (тоді мав назву Інститут гірничої справи ім. М. М. Федорова)[3]. З 1959 року працював у інституті «УкрНДІпроект» Міністерства вугільної промисловості СРСР. У 1976 році перейшов до сектору геодинаміки вибуху Інституту геофізики АН УРСР на посаду старшого наукового співробітника-консультанта. 1984 року пішов на пенсію.
У 1975 році мешкав у Києві на вулиці Естонській у будинку № 5, квартира 83[4].
Науковий внесок
ред.Юрій Малюшицький очолював дослідження, що за допомогою відцентрових моделей динаміки гірських порід[en] визначали параметри відвалоутворення на гідровідвалі «Сагарлицький» Бачатського розрізу[ru] Кузнецького вугільного басейну[5]. Метод Малюшицького та його формула використовуються для оцінки стійкості відвалів[6].
Також досліджував фізико-механічні властивості гірських порід, питання стійкості вугільних кар'єрів.
У 1975 і 1981 році дві його монографії з відцентрового моделювання параметрів відвалів були перекладені англійською мовою[7].
Наукові праці
ред.- Малюшицкий Ю. Н. Физико-механические свойства горных пород и их значение в вопросах устойчивости бортов угольных карьеров // Москва; Ленинград: Углетехиздат. 1951. С. 60.
- Малюшицкий Ю. Н. К вопросу об устойчивости бортов карьеров — Москва ; Ленинград: Углетехиздат, 1952. — 120 с.
- Малюшицкий Ю. Н. Условия устойчивости бортов карьеров — К. : Вид. АН УРСР, 1957. –246 с.
- Малюшицкий Ю. Н. Условия устойчивости бортов карьеров // Изв. АН УССР. 1957. С. 269.
- Малюшицкий Ю. Н. Устойчивость насыпей отвалов. — К.: Будивельник, 1975. — 176 с.
- MALUSHITSKY, YU. N ; SCHOFIELD, A. N ; CRANE, David R. The centrifugal model testing of waste-heap embankments. 1981, VII-206 p
- Центробежное моделирование насыпей-отвалов. К., 1985.
Примітки
ред.- ↑ https://dx.doi.org/10.1680%2Fijpmg.14.00018
- ↑ Історія НАН України 1956-1960, т. 2. С. 657
- ↑ FINAL REPORT WORKSHOP ON CENTRIFUGAL TESTING OF GEOTECHNICAL MODELS, 1975 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ Фоменко, Николай Гаврилович. Инженерно-геологическое обоснование параметров и технологии отвалообразования на гидроотвалах при высокой интенсивности горных работ [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.]. Диссертация кандидата наук, 2016. С. 28, 31(рос.)
- ↑ Г. Ерёмин (5 вересня 2017). Физико-технические и геомеханические процессы насыпных пород на склонах. ЛитРес. с. 269. ISBN 978-5-04-074006-2. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.(рос.)
- ↑ Craig, William H.; Vinogradov, Valentin V.; Frolovsky, Yuriy K.; Zaytsev, Andrey A. (2015). Pioneers of centrifuge modelling. International Journal of Physical Modelling in Geotechnics. 15 (1): 3—18. doi:10.1680/ijpmg.14.00018. ISSN 1346-213X.(англ.)
Джерела
ред.- В. П. Нагорний, І. І. Денисюк. Малюшицький Юрій Миколайович [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X., 2018