Малолітній Олександр Іванович

Олекса́ндр Іва́нович Малолі́тній (нар. 01979-09-066 вересня 1979, Дніпропетровськ (район Таромське (нині Дніпро), Українська РСР — пом. 02014-08-1212 серпня 2014, під Донецьком) — український військовослужбовець Добровольчого Українського Корпусу, учасник російсько-української війни. Позивний «Мальок».

Малолітній Олександр Іванович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 6 вересня 1979(1979-09-06)
селище Таромське (нині Дніпро)
Смерть 12 серпня 2014(2014-08-12) (34 роки)
Мандрикине
Поховання Дніпро
Псевдо «Мальок»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Командування
ДУК
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Бойовий Хрест Корпусу
Зовнішні відеофайли
В Таромском могут появиться улицы Малолетнего, Мартынова и Буше на 34 каналі (з 02:27 - розповідається про Олександра Малолітнього

Загинув на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине.

Життєпис ред.

Народився в 1979 році в Дніпропетровську. Навчався на електрозварника та водія, працював водієм автобуса.

З початком жорстоких подій на Майдані у Києві, як патріот перебував у горнилі подій. Коли розпочалась російсько-українська війна, в лютому 2014 року приєднався до «Правого сектору», спочатку будував блок-пости. Лише три дні воював у Добровольчому Українському Корпусі, отримав позивний «Мальок».

Обставини загибелі ред.

Вдень 12 серпня 2014 року, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине[1][2]. Тоді загинули Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.

Похований в м. Дніпро на кладовищі «Таромське».

Залишилися батьки та старший брат.

Нагороди ред.

  • У 2018 році нагороджений відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно), відзн. № 039, наказ № 124/18 від 1 липня 2018 року[3].
  • В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Вшанування ред.

  • В 2014 році була ініціатива перейменувати вулицю Кірова рідного для Олександра селища Таромського, що входить до Дніпропетровська на вулицю Олександра Малолітнього. Однак, ініціативу про перейменування на честь загиблого в зоні АТО земляки городяни на громадських слуханнях не підтримали через брак коштів[5].
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 32.
  • на будівлі школи, яку закінчив, встановлено меморіальну дошку його честі.[6]
  • вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[7]

Примітки ред.

  1. Під Донецьком розстріляли автобус із бійцями «Правого сектору» // «Лівий берег», 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  2. В Днепропетровске хотят переименовать улицы в честь героев АТО // Сайт gorod.dp.ua, 23 вересня 2014 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
    У Дніпрі відкрили меморіальну дошку бійцю-добровольцю [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  3. Наказ № 124/18 Правий сектор. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 24 серпня 2019.
  4. Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
  5. Мешканці відмовились перейменовувати вулиці на честь героїв АТО. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  6. Меморіальна дошка
  7. Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня

Посилання ред.