Петрушов Олександр Валентинович

український військовик

Олекса́ндр Валенти́нович Петрушов (10 жовтня 1967(19671010), Дніпропетровськ — 12 серпня 2014, Мандрикине) — український військовик, солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.

Олександр Валентинович Петрушов
 Солдат
Загальна інформація
Народження10 жовтня 1967(1967-10-10)
Дніпропетровськ
Смерть12 серпня 2014(2014-08-12) (46 років)
Мандрикине
ПохованняДніпро
Alma MaterНТУ ДП
Псевдо«Шураві»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «Захиснику Вітчизни»

Пам'ятна медаль «20 років виведення військ з Афганістану»

Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»
Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»

Життєпис

ред.

Народився 10 жовтня 1967 року в місті Дніпропетровськ. Військову службу почав 1988 року в Афганістані (Кандагар), далі служив на острові Ітуруп.

Повернувшись до м. Дніпра, у 1993 році завершив навчання в Національному гірничому університеті, здобувши спеціальність на електротехнічному факультеті. Протягом десяти років працював електриком на Нижньодніпровському заводі, в подальшому став приватним підприємцем.

З квітня 2014 року — доброволець, брав участь у багатьох боях. У травні — серпні був командиром розвідувально-штурмової групи, брав участь у штурмі та визволенні Карлівки, Авдіївки, околиць м. Донецька. В кінці літа — був поданий до нагороди.

Вдень 12 серпня 2014 року автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блокпосту поблизу Донецька на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових, Олег та Андрій.

Похований на кладовищі у дніпровському районі Діївка.

Лишились дружина Ольга Олександрівна та син Олег.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.