Малий флот
Малий флот — історичний термін[1] теорії військово-морського мистецтва[ru], під яким мався на увазі флот, який має в своєму складі в основному невеликі кораблі[1] і поступається противнику перш за все в лінійних кораблях. Термін з'явився на початку XX століття й відбивав пошуки способів боротьби легкими силами флоту проти окремих груп великих кораблів супротивника, порушення його комунікацій і захисту свого узбережжя.[2]
Розвиток теорії малого флоту в СРСР ред.
Теорія «Малого флоту» в 1920-ті—1930-ті роки була прийнята в СРСР, як офіційна військово-морська доктрина. На її основі були розроблені суднобудівні програми 1926, 1929, 1933 років, які передбачали в першу чергу будівництво підводних човнів і торпедних катерів, й в останню — крейсерів, ескадрених міноносців і лідерів ескадрених міноносців. Будівництво лінкорів, лінійних і важких крейсерів для ВМФ СРСР вони не передбачали.
В 1936 році була прийнята програма будівництва радянського «Великого морського й океанського флоту», яка змінила доктрину «Малого флоту». Її реалізація розпочалася в 1938 році.
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ а б Малый флот // Военно-морской словарь. — М. : Воениздат, 1990. — С. 234. — ISBN 5-203-00174-X.
- ↑ Малый флот // Линия адаптивной радиосвязи — Объектовая противовоздушная оборона / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1978. — С. 103. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 5).
|
Це незавершена стаття про військово-морський флот. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |