Макс Фердинанд Перуц

англійський біохімік, нобелівський лауреат (1962)

Макс Фердинанд Перуц (нім. Max Ferdinand Perutz, 19 травня 1914, Відень — 6 лютого 2002, Кембридж) — англійський біохімік австрійського походження, що спеціалізувався в області молекулярної біології і кристалографії, член Лондонського королівського товариства1954 року). Член Американської академії мистецтв і наук1963 року), член Австрійської академії наук1963 року) і багатьох наукових товариств.

Макс Фердинанд Перуц
нім. Max Ferdinand Perutz
Max Perutz.jpg
Народився 19 травня 1914(1914-05-19)
Відень, Австрія
Помер 28 липня 2004(2004-07-28) (90 років)
Кембридж, Велика Британія
·злоякісна пухлина
Місце проживання Велика Британія Велика Британія
Країна Австралія Австралія
Діяльність біолог, молекулярний біолог, хімік, викладач університету, кристалограф, біофізик, біохімік
Alma mater Кембриджський університет
Галузь Молекулярна біологія, кристалографія
Заклад Кембриджський університет
Вчителі John Desmond Bernald
Відомі учні Джеймс Ватсон
Френсіс Крік
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Леопольдина, Папська академія наук[1], Баварська академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Європейська організація молекулярної біології, Національна академія наук Італіїd, Нідерландська королівська академія наук і Національна академія наук США
Відомий завдяки: Білки, що містять гем
Діти Robin Perutzd
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1962)
Медаль Коплі
Королівська медаль

CMNS: Макс Фердинанд Перуц у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Макс Перуц навчався в Віденському університеті (19321936), потім переїхав в Кембридж (Велика Британія). Доктор філософії Кембриджського університету (1940). Керував групою молекулярної біології Медичної науково-дослідницької ради (19471962), з 1962 року — завідувач Лабораторією молекулярної біології Кембриджського університету.

Основні роботиРедагувати

Основні роботи Перуца по вивченню структури білків за допомогою вдосконаленого ним методу рентгеноструктурного аналізу. Вперше розшифрував просторову будову молекули гемоглобіну. За цю роботу отримав Нобелівську премію з хімії 1962 року, спільно з Джоном Кендрю.

РоботиРедагувати

  • Proteins and nucleic acids. Amst.— [а. о.], 1962
  • в рос. пер.— Молекула гемоглобину, в кн.: Молекулы и клетки, М., 1966, с. 7—29.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати