Макс Госснер

Макс Госснер
Народився	25 серпня 1894; Вайльгайм-і.ОБ, Вайльгайм-Шонгау, Верхня Баварія, Баварія, Німецька імперія
Помер	5 квітня 1973 (78 років); Гаар, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	льотчик-винищувач
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	полковник
	Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
	Нагрудний знак пілота
	; ; ;

Макс Госснер (нім. Max Gossner; 25 серпня 1894, Вайльгайм-ін-Обербаєрн — 5 квітня 1973, Гаар) — німецький льотчик-ас, лейтенант Баварської армії, оберст люфтваффе.

Біографія ред.

1 жовтня 1913 року розпочав військову службу в одному з баварських піхотних полків. Після початку Першої світової війни був відправлений на фронт. 12 серпня 1914 року був поранений у бою. 23 серпня 1915 року отримав звання лейтенанта. 8 березня 1916 року подав заяву про переведення в авіацію. Після закінчення підготовки з червня 1916 року літав у складі 31-ї бойової ескадрильї одномісних літаків, пізніше — 23-ї, з 25 травня 1918 року — 16-ї винищувальної ескадрильї. 10 липня 1918 року прийняв командування над 77-ю винищувальною ескадрильєю, залишаючись на цій посаді до закінчення війни. Всього за час бойовиз дій здобув 8 перемог (з них 3 аеростати).

Після війни Госснер отримав диплом середньої школи та вивчав сільське господарство у Фрайзінгу. Крім роботи радником із сільського господарства в Розенгаймі, він працював над дисертацією про насіннєві луки в передгір'ях Альп, яку закінчив у 1932 році.

В 1934 році вступив в люфтваффе. Спочаткунавчався у Блаубойрені та Гібельштадті, потім сформував льотну групу на авіабазі Швебіш-Галль-Гессенталь^[1]. В 1938 році з технічних причин (куряча сліпота) порадив не навчати на пілота одного з племінників Германа Герінга, після чого його направили в Губен. Будучи керівником шкіл пілотів (A/B і C), він навчав льотчиків-винищувачів, найвідомішим з яких був Ганс-Йоахім Марсель. Протягом кількох місяців брав участь у Німецько-радянській війні.

Після війни під час денацифікації Госснер був класифікований як «мілітарист» і зміг повернутися на державну службу як радник із сільського господарства лише у 1951 році. Під час виходну на пенсію був міністрерським радником.

Нагороди ред.

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Нагрудний знак військового пілота (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Нагрудний знак пілота

Література ред.

Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994
Norman Franks, Greg VanWyngarden, Harry Dempsey: Fokker D VII. Aces of World War 1. Part 2. Osprey Publishing, 2004, ISBN 1841767298. S. 87.
Greg VanWyngarden: Albatros. Aces of World War 1. Part 2. Osprey Publishing, 2007, ISBN 1846031796, S. 79.

↑ SWH. web.archive.org. 2 січня 2008. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 8 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)

[1] SWH. web.archive.org. 2 січня 2008. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 8 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)

[1]