Відкрити головне меню

Жумаєв Максут Сагінтаєвич
Мақсұт Сағынтайұлы Жұмаев
Народився 1 січня 1977(1977-01-01) (42 роки)
Казахстан, Казахстан
Громадянство Казахстан, Казахстан
Національність казах
Місце проживання Казахстан
Діяльність альпініст
Відомий завдяки третім серед казахстанських альпіністів став кавалером Корони Гімалаїв
Alma mater

Західно-Казахстанський аграрний університет,

Університет «Кайнар»
Нагороди Орден Пошани (Казахстан)
Сторінка в Інтернеті kazpatriot.kz

Жумаєв Максут Сагінтаєвич (1 січня 1977(19770101), с. Федорівка, Західно-Казахстанська область, Казахська РСР, СРСР) — відомий казахський альпініст, капітан збірної альпіністів РК, заслужений майстер спорту з альпінізму РК[1], багаторазовий чемпіон і призер першості Республіки Казахстан з альпінізму у висотному класі. Чемпіон і призер відкритого чемпіонату СНД з альпінізму у висотному класі (2001–2003).

Перший казах — підкорювач усіх 14 восьмитисячників світу (2000–2011). Став 27-м членом клубу «Quest-14» і 12-м альпіністом, хто зумів зійти на всі ці восьмитисячники без використання додаткового кисню.

Орден «Курмет» (Орден Пошани, 2011).

БіографіяРедагувати

Народився в селі Федорівка Теректинського району Західно-Казахстанської області, недалеко від Уральська. Прямий нащадок легендарного батиря казахських степів Сирима Датова. Гори вперше побачив в Алма-Аті, куди приїхав погостювати до родичів. Сходив на Велике Алматинське озеро в Заілійському Алатау з ночівлею і захворів горами. Влітку студентом підробляв у турфірмі «Хан-Тенгрі» Казбека Валієва носильником у іноземних альпіністів.

У 1998 р. закінчив Західно-Казахстанський аграрний університет (лікар-ветеринар), був призваний на рік в армію, службу проходив в Алма-Аті в спортклубі ЦСКА у тренера Ерванда Тихоновича Іллінського. Після армії знову працював портером в експедиції Вадима Хайбулліна на Памірі з американськими альпіністами. Запрошений ними брати участь у спільному сходженні на Шишабангму в Гімалаях навесні 2000 р. при спонсорстві Фонду Анатолій Миколайович Букрєєва. У 23 роки зумів підкорити цей восьмитисячник і відразу потрапив до збірної країни з альпінізму.

Десять років (2001–2011) ходить в одній зв'язці з земляком Василем Талгатовичем Півцовим («Макс» і «Васо»).

У 2002 р. закінчив заочно юридичний факультет університету «Кайнар» в Алма-Аті. Юрист групи компаній «Тайлана». Одружений, двоє дітей.

Сходження на шести — семитисячникиРедагувати

  • 2000, 9 серпня — Хан -Тенгрі (7010 м), класика з півночі з Литвиновим і Дороніним[2].
  • 2000, 22 серпня — Хан -Тенгрі (7010 м), з Володимиром Сувігою і Василем Півцовим як суддями забігу на пік у рамках Фестивалю «Хан-Тенгрі-2000», провели 7 годині на вершині, в очікуванні трьох призерів Урубка, Червоненка та Пучиніна[3].
  • 2001, 6 березня — Мармурова стіна (6435 м), північний Тянь-Шань, з Денисом Урубком і італійцем Сімоне Моро[4].
  • 2001 — пік Корона (4860 м) в Киргизькому Ала-Тоо, 6-та вежа по західному контрфорсу.
  • 2002 — пік Леніна (7142 м) на Памірі з Василем Півцовим.
  • 2009, вересень — Мармурова стіна (6435 м), команда ЦСКА та індійські армійці[5].

Для отримання звання « Сніговий барс» потрібно підкорити ще три семитисячники: пік Комунізму (7495 м) і пік Корженевської (7105 м) на Памірі і пік Перемоги (7439 м) на Тянь-Шані.

Усі 14 восьмитисячниківРедагувати

 
Шишабангма Центральна, за нею вдалині Головний пік, вид зі сходу
  • 2000, 21 травня — Шишабангма Центральна (8008 м), по півн. гребеню з китайського боку, без кисню у складі американсько-казахської експедиції, керів. брати Майк і Стів Маролт (Aspen Alpin Club, США)[6].
  • 2001, 13 серпня — Гашербрум I (8068 м), у складі казахстанської експедиції в ході програми «Казахстанська збірна на всіх восьмитисячниках світу», класика через японський кулуар, без кисню зійшли всі 7 учасників: капітан команди Урубко, Жумаєв, Півцов, Распопов, Лавров (ядро команди), також Молгачов і Літвінов, керів. Ерванд Іллінський.
  • 2001, 20 серпня — Гашербрум II (8035 м), безкисневе сходження у складі тієї ж сімки казахстанської експедиції, класика з півд. заходу, керів. Ерванд Іллінський[7].
  • 2002, 13 травня — Канченджанга Головна (8586 м) безкисневе сходження по півд.-зах. гребеню у складі семи альпіністів казахстанської команди (тільки Бродський замість Літвінова), керів. Ерванд Іллінський[8].
  • 2002, 25 жовтня — Траверс Шишабангма Центральна (8008 м) — Шишабангма Головна (8027 м), класика з півночі, з китайської сторони, капітан казахстанської експедиції, без кисню зійшли дві зв'язки Жумаєв — Півцов і Урубко — Распопов, керів. Ерванд Іллінський[9].
  • 2003, 17 червня — Нанга Парбат (8126 м), по Діамірській стіні (маршрут Кінсхофера), безкисневе сходження у складі ядра команди — п'яти альпіністів, також Літвінов і Чумаков. Керів. Баглан Жунусов і Ерванд Іллінський.
  • 2003, 16 липня — Броуд-пік (8048 м), безкисневе сходження по Зах. ребру у складі тієї ж команди з семи альпіністів. Керів. Баглан Жунусов і Ерванд Іллінський[10].
  • 2004, 22 травня — Макалу (8485 м), по Зах. ребру (маршрут Параго), з усього складу команди на пік піднялася тільки зв'язка Жумаєв — Півцов без кисню. Керів. Ерванд Іллінський[11].
  • 2005, 3 травня — Чо-Ойю (8201 м), по півн.-зах. гребеню, у складі міжнародної експедиції піднялася двійка Жумаєв — Півцов без кисню[12].
  • 2006, 2 травня — Дхаулагірі (8167 м), класика по півн.-схід. гребеню, двійка Жумаєв — Півцов в альпійському стилі без кисню, тренер Ерванд Іллінський.
  • 2006, 19 травня — Аннапурна Головна (8091 м), класика з півночі по французькому маршруту, двійка Жумаєв — Півцов в альпійському стилі без кисню, тренер Ерванд Іллінський. Під час сходження в Жумаєвапо дотичній вдарила блискавка.
  • 2007, 30 квітня — Еверест (8848 м), класика через Півн. сідло без кисню, двійка Жумаєв — Півцов, тренер Ерванд Іллінський[13].
  • 2008, 14 травня — Манаслу, один за класикою без кисню, хоча травмував праве стегно в Л1. Перміт на гору отримав з німецькою експедицією «German Manaslu Ski Expedition 2008», керів. Томас Ламмле[14].
  • 2009, травень — невдала спроба на Лхоцзе Головну у проекті «Траверс Лхоцзе — Еверест», загинув Сергій Самойлов, Жумаєва і Півцова ледь не знесла лавина[15].
  • 2010, 16 травня — Лхоцзе Головна (8516 м), по кулуару півн.-зах. стіни з Василем Півцовим і Владиславом Чехловим, заключне безкисневе сходження в програмі «Казахстанська збірна на всіх 14 восьмитисячниках світу», керів. Ерванд Іллінський[16].
  • 2011, 23 серпня — К2 (Чогорі, 8611 м), безкисневе сходження з півночі по японському кулуару з Василем Півцовим, Герліндою Кальтенбруннер (Австрія) і Даріушем Залуським (Польща)[17].

Всього здійснив 16 безкисневих сходжень на восьмитисячники, включаючи двічі на бічній пік Шишабангма Центральна.

«Гора спотикання» К2 (Каракорум)Редагувати

 
К2 з півночі, з китайської сторони

Максут Жумаєв (з партнером по зв'язці Василем Півцовим) здійснив п'ять невдалих спроб штурму піку К2 (Чогорі, 8611 м) у Каракорумі — останньої вершини в його особистій програмі «Усі 14 восьмитисячників світу»:

  • 2003, серпень — штурм третього восьмитисячника поспіль за один сезон у складі казахстанської експедиції по класичному маршруту — по ребру Абруцького, досягли висоти 8200 м. Але через погану погоду жодна команда в тому сезоні не змогла зійти на вершину[18].
  • 2005, серпень — спроба за класичним маршрутом, по ребру Абруцького, досягли висоти 8550 м. Експедиція збірної Казахстану (Жумаєв — Півцов. Молгачов — Бродський) була згорнута після першої спроби сходження через крадіжку штурмового спорядження в базовому таборі[19].
  • 2007, серпень/вересень — спроба первопроходження по півн. ребру. Двійка Жумаєв — Півцов, впершись у непрохідний бастіон біля самої вершини, провела в пошуках обходу три доби на висоті 8400 м і зійшла, вибившись з сил[20]. Пізніше знову прибула в базовий табір зв'язка Урубко — Самойлов пройшла по їх шляху (табір 3 і табір 4), але зуміла обійти бастіон і взяла вершину.
  • 2009 — липень/серпень, знову спроба по ребру Абруцького, двійка Жумаєв — Півцов і росіянин Сергій Богомолов зійшли за 100 м до вершини через непрохідні завали снігу на шляху[21].
  • 2010 — липень/серпень, спроба за маршрутом Чесена, двійка Жумаєв — Півцов пішла з гори останньою з штурмових груп через постійно несприятливий прогноз погоди[22].

Про невдачі казахстанців на цій «Горі спотикання» було навіть складено авторську пісню[23].

Але 23 серпня 2011 р. Максут Жумаєв та Василь Півцов, а також Герлінде Кальтенбруннер (Австрія), у якої це була сьома спроба сходження на К2, і польський альпініст і кіношник Даріуш Залуські у складі міжнародної експедиції «K2 North Pillar Expedition 2011» все таки підкорили пік з півночі. Перші троє сходжувачів увійшли до «Клубу підкорювачів всіх 14 восьмитисячників світу», розширивши список його членів до 27.

Документальні фільмиРедагувати

  • «Гімалайський дует: Дхаулагірі — Аннапурна», 2006, 18 хв. (Дворецький / Жумаєв / Півцов). Переможець у номінації «Аматорські фільми» на XI кінофестивалі гірських і пригодницьких фільмів «Вертикаль» (Москва, 2008).
  • «Дотягнутися до зірки», 2007, «Тайлана-медіа», 36 хв. (Муленкова / Жумаєв / Півцов).
  • «Експедиція „Клубу 7 вершин“ на К2», 2009, (Дворецький)[24].

Цікаві фактиРедагувати

  • 2000 р. — Шишабангма Центральна (8008 м). Єдиний і неповторний випадок в альпінізмі, коли третьорозрядник, який навіть не мав досвіду сходжень на шести- і семитисячники, відразу піднявся на восьмитисячник, та до того ж без кисню.
  • З 2010 р. Максут Жумаєв має свій сайт www.kazpatriot.kz, з якого можна було стежити on-line за сходженням на К2.

Громадська роботаРедагувати

  • З 2005 р. — відповідальний секретар з альпінізму у Федерації альпінізму і скелелазіння Республіки Казахстан.
  • З 2007 р. — член президії ФАіС РК.
  • З 2008 р. — голова Союзу молоді Асамблеї народу Казахстану[25].
  • Влітку 2012 р. спільно з Казахстанським Географічним товариством відкрив на Чимбулаку Табір Юних Мандрівників «КазГео»[26].
  • У січні 2013 р. Жумаєв презентував Альпен-парк — найвисокогірніший мотузковий парк у світі на гірськолижному курорті Чимбулак на висоті 2000 м. Парк на трьох рівнях — нижній для дітей, середній — для людей із середніми фізичними даними, а верхній — для спортсменів, тому що пересуватися по хитних жердинах і висячих мотузках на висоті триповерхового будинку може всяк. Страховка надійна, швейцарського виробництва[27].

ПриміткиРедагувати

  1. Наодинці зі зірками
  2. [1]
  3. [2]
  4. [3]
  5. [4][недоступне посилання з квітень 2019]
  6. [5]
  7. [6]
  8. [7]
  9. [8]
  10. [9]
  11. [10]
  12. [11]
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 27 жовтень 2013. 
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 квітень 2009. Процитовано 27 жовтень 2013. 
  15. = 0000004880 & type=main&st=0000000017
  16. [12][недоступне посилання з квітень 2019]
  17. У клубі 14Q полку прибуло !
  18. [13]
  19. [14]
  20. /
  21. [15][недоступне посилання з червень 2019]
  22. [16]
  23. [17]
  24. [18]
  25. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 жовтень 2013. Процитовано 27 жовтень 2013. 
  26. Літній дитячий табір КазГео. Архів оригіналу за 21 жовтень 2013. Процитовано 27 жовтень 2013. 
  27. Мотузковий парк на Чимбулаці