Макович Михайло
Мако́вич Миха́йло (1862, Львів — 22 травня 1920, там само) — львівський скульптор і архітектор.
| Михайло Макович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народження | 1862 |
| Смерть |
22 травня 1920 там само |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
 Макович Михайло у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився 1862 року у Львові в українській родині. Будівельну діяльність розпочав 1885 року, отримавши патент мулярського майстра. Власний каменярський заклад знаходився на нинішній вулиці Гіпсовій, 5. Від 1894 був членом «Товариства розвитку і покращення міста Львова»[1]. 1902 року обраний до міської ради Львова[2]. У 1908—1920 роках був головою «Промислового товариства концесійних будівничих, теслів і каменярів». 1898 року, будучи «Курковим королем», планував встановити у парку біля будинку Куркового товариства пам'ятник Шевченкові (не реалізовано). Власним коштом і, ймовірно, за власним проектом[1]. 1912 року входив до складу журі конкурсу на ескізи дому Ремісничої палати у Львові (1912)[3].
Помер 22 травня 1920 року у Львові, похований на Янівському цвинтарі. У міжвоєнні роки у Львові працював син Маковича — архітектор Михайло Макович молодший[1].
- Роботи у Львові
- Дім М. Нагірної на вулиці Садівничій, 18 (1890-ті, не збереглась, тепер вулиця Антоновича)[1].
- Власна вілла на нинішній вулиці Коновальця, 88 (1905). Збудована за участі Станіслава Деца. Сецесійний скульптурний декор виконаний Маковичем[1].
- Адаптація під синагогу «Бет Цві Зеф Рапп» частини партеру житлового будинку на вулиці Балабана, 5 у Львові (1906)[4].
- Власні прибуткові будинки на вулиці Колесси, 12-14 (1909)[1].
- Проект костелу єзуїтів на нинішній вулиці Залізняка (1913, нереалізований).[5].
- Кам'яне скульптурне оздоблення власної чиншової кам'яниці на вулиці Друкарській, 11 (1912—1914)[6].
- Є ймовірним автором дрібного скульптурного оздоблення будівлі товариства ремісників на нинішній площі Данила Галицького (1913—1916). Нині це будинок обласного театру ляльок.
- Вілла родини Франців на нинішній вулиці Коновальця, 83 (1904)[6].
- Дім родини Франців на нинішній вулиці Коновальця, 97 (1907, зруйновано у 1960-х)[6].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Енциклопедія Львова т.4, 2012, с. 475.
- ↑ Emwin [Michał Marian Winiarski]. Nowi Ojcowie Miasta. — 1902. (пол.)
- ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58. (пол.)
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 41, 49. — ISBN 966-8849-30-2.
- ↑ Betlej A. Kościół p. w. Św. Józefa i Bł. Andrzeja Boboli oraz dom rekolekcyjny ks. Jezuitów // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 207. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.
- ↑ а б в Енциклопедія Львова т.4, 2012, с. 476.
Джерела ред.
- Бірюльов Ю. О. Макович Михайло // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 475—476. — ISBN 978-966-8853-23-4.
- Biriulow J. Makowicz Michał // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających. Uzupełnienia i sprostowania do tomów I—VI — Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2003. — S. 167. (пол.)
- Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 172, 237—238. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)