Макасари

народ в Індонезії, на острові Сулавесі

Макаса́ри (власна назва мангкасарак, індонез. Suku Makassar) — народ в Індонезії. Живуть на південному заході острова Сулавесі, поблизу міста Макасар.

Макасари
COLLECTIE TROPENMUSEUM Mannen uit Makassar Zuid-Celebes TMnr 10005641.jpg
Кількість 2,67 млн (2010)
Ареал Індонезія Індонезія: південний захід Сулавесі
Раса південні монголоїди
Близькі до: буги, мандари, тораджи
Мова макасарська, індонезійська
Релігія іслам

За мовою та культурою близькі до бугів і південних тораджів.

ЧисельністьРедагувати

За даними перепису населення 2010 року в Індонезії проживало 2 672 590 макасарів (1,13 % населення країни), більшість у провінції Південне Сулавесі — 2 380 208 осіб (29,68 % її населення). Окремі групи живуть в інших провінціях Сулавесі, на островах Калімантан та Нова Гвінея і в Джакарті[1].

МоваРедагувати

Макасарська мова належить до південносулавесійської групи західної гілки малайсько-полінезійських мов. Діалекти: макасар, тонтхіян, туратеа.

Існує писемність на основі латинської абетки, а також місцеві системи письма.

Говорять також індонезійською мовою.

 
Мечеть поблизу міста Макасар

РелігіяРедагувати

За віросповіданням макасари є мусульманами-сунітами.

ІсторіяРедагувати

На острів Сулавесі предки макасарів переселилися на початку II тис. після Р. Х. із західних островів Індонезії або з материка. Брали участь у міжострівній торгівлі. У XIV—XV ст. створили султанат Гова, який до XVII ст. встановив владу над Південним Сулавесі й деякими з Малих Зондських островів (Флорес, Сумбава). У кінці XVII ст. потрапили під владу голландців, з 1949 року в складі Республіки Індонезія.

ГосподарствоРедагувати

Основні заняття — землеробство і рибальство. Вирощують рис, а також кокосову пальму, тютюн, прянощі та ін. Тримають буйволів, коней, кіз.

Розвинуті ткацтво, ювелірне ремесло, будівництво човнів.

Серед макасарів є значний прошарок міської інтелігенції.

СуспільствоРедагувати

Спосіб життя сільських і міських макасарів сильно відрізняється: перші зберігають патріархальне суспільство, базовою одиницею якого є територіальна громада, інші живуть в умовах ринкової економіки. В макасарському суспільстві зберігається станове розмежування між аристократами, групами вільного населення і потомками рабів.

ЖитлоРедагувати

Макасарські села мають лінійне планування і налічують від 50 до 200 і більше господарств.

Традиційне житло ставлять на палях. У плані воно чотирикутної форми, має сідлоподібний дах і розраховане на декілька сімей. На зміну такому житлу приходять маленькі хати в «тропічному» стилі на одну сім'ю.

Духовна культураРедагувати

Розвинений музичний фольклор і танцювальна культура.

Традиційні жерці бісу зберігають багату обрядовість доісламського періоду.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати