Відкрити головне меню

Володимир Васильович Макаров (нар. 9 березня 1947, Душанбе — пом. 11 серпня 1979, Дніпродзержинськ) — таджицький радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Майстер спорту СРСР (1969). Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1974).

Ф
Володимир Макаров
Особові дані
Повне ім'я Володимир Васильович
Макаров
Народження 9 березня 1947(1947-03-09)
  Душанбе, Таджицька РСР
Смерть 11 серпня 1979(1979-08-11) (32 роки)
  Дніпродзержинськ,
Українська РСР
Зріст 174
Вага 71
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1965 СРСР «Енергетик»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1966–1969 СРСР «Енергетик» (Душанбе) 133 (23)
1970–1973 СРСР «Памір» (Душанбе) 144 (26)
1974–1976 СРСР «Чорноморець» (Одеса) 68 (20)
1977 СРСР «Памір» (Душанбе) 73 (13)
1978–1979 СРСР «Пахтакор» (Ташкент) 42 ( 5)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 7 листопада 2016.

Загинув в авіакатастрофі в складі ташкентського «Пахтакору» (1979).

Зміст

БіографіяРедагувати

Володимир Макаров народився 9 березня 1947 року в Душанбе. Почав грати в футбол в 1957 році. Перший тренер — М. Г. Потапов.

В поле зору тренерів одеського «Чорноморця» Макаров потрапив в 1973 році: не залишилися непоміченими в Одесі його бомбардирські подвиги в першоліговому «Памірі». І вже в своєму дебютному, 1974 році, він сповна виправдав високу довіру тренерського штабу Ахмеда Алєскерова, забивши 13 голів в 30 матчах, ставши таким чином найкращим бомбардиром одеської команди в найуспішному для неї сезоні в радянському футболі. При цьому багато голів новачка виявилися переможними («Пахтакор» — 1:0[1], «Зоря» — 2:1[2], «Карпати» — 2:0[3], «Торпедо» М — 1:0[4], «Шахтар» — 1:0[5]), ще два допомогли здобути результативні нічиї («Кайрат» — 3:3[6], «Дніпро» — 1:1[7]), отже, його внесок в «бронзу» чемпіонату СРСР, здобуту одеситами, дуже великий. Не дивно, що за підсумками року Макаров увійшов до символічної збірної дебютантів вищої ліги СРСР (приз журналу «Зміна») і потрапив до списку 33 кращих футболістів України (№ 2 серед лівих півзахисників).

Наступні сезони в складі «моряків» Макаров провів вже не так успішно, але на те були свої причини. Всього 7 м'ячів за два роки змусили тренерів «Чорноморця» розлучитися з Володимиром.

У «Пахтакорі» Макаров був найдосвідченішим футболістом. У середній лінії ташкентською команди він досить швидко знайшов спільну мову з партнерами і вдало провів більшість ігор сезону 1978 року, по ходу якого забив в чемпіонаті п'ять м'ячів.

У сезоні 1979 року голів Макаров забити не встиг. Відігравши 14 матчів і відправившись на 15-ий в Мінськ, 11 серпня 1979 року він загинув у авіакатастрофі над Дніпродзержинськом.

Володимир Макаров разом з іншими членами футбольного клубу «Пахтакор» був похований в Ташкенті на Боткінському цвинтарі.

У 2001 році Макаров увійшов до числа найкращих футболістів Одеси ХХ століття та символічної збірної «Чорноморця» всіх часів.

ДосягненняРедагувати

  • Один з володарів призу «Найкращі дебютанти сезону»: 1974

ЛітератураРедагувати

  • Усатюк Ю. І. «Відлиті в бронзі». — Одеса: ВМВ, 2014. — с. 368., іл. ISBN 978-966-413-496-2

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати