Вікіпедія

Майський Іван Михайлович

Іван Михайлович Майський (Ляховецький) (19 січня 1884(18840119), місто Кирилов Новгородської губернії, тепер Вологодської області, Російська Федерація — 3 вересня 1975, місто Москва) — радянський державний діяч, дипломат, заступник міністра закордонних справ СРСР, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Великій Британії та Фінляндії. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1941—1947 роках. Доктор історичних наук. Академік Академії наук СРСР по відділенню історії і філософії (історія) (з 30.11.1946).

Майський Іван Михайлович
Ім'я при народженніпол. Jan Lachowiecki
Народився19 січня 1884(1884-01-19)[1][2]
Кириллов, Новгородська губернія, Російська імперія[4]
Помер3 вересня 1975(1975-09-03)[1][2] (91 рік) або 1975[3]
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьєврей
Діяльністьполітик, дипломат, історик, публіцист
Галузьісторія[5], публіцистика[5] і дипломатія[5]
Alma materМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Знання мовросійська[6][5][7]
ЗакладІсторичний факультет МДУ
ЧленствоРосійська академія наук і Академія наук СРСР
Посадапосол
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис

ред.

Син військового лікаря, який походив із міщан Херсонської губернії, згодом доктора медицини, вченого. Мати — Надія Іванівна Давидова, вчителька.

Навчався в гімназії в місті Череповці, закінчив Омську чоловічу гімназію. До 1902 року навчався на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету (виключений).

У 1903 році вступив до РСДРП, меншовик. У період революції 1905—1907 років — член Саратовської ради робітничих депутатів.

На початку січня 1906 року заарештований і відправлений в адміністративне заслання в Тобольську губернію.

У 1908 році емігрував до Німеччини, де в 1912 року закінчив економічний факультет Мюнхенського університету, після чого переїхав до Англії. Під час Першої світової війни належав до меншовиків-інтернаціоналістів.

Повернувся в Росію в травні 1917 року. Працював членом колегії Міністерства праці Тимчасового уряду. У листопаді 1917 року був обраний членом ЦК партії меншовиків. З 1917 по 1918 рік — член Петроградської ради.

Влітку 1918 року — керуючий відомства праці Самарської Директорії КОМУЧа. За роботу в есерівському уряді КОМУЧа був виведений з меншовицького ЦК і виключений з РСДРП. Формально призначений міністром праці в колчаківському уряді, але фактично 17 місяців перебував у науковій експедиції в Монголії. У вересні 1920 року повернувся до Росії.

З грудня 1920 по 1921 рік — завідувач економічного відділу Сибірського революційного комітету.

Член РКП(б) з лютого 1921 року.

У 1921—1922 роках — голова Сибірської планової комісії. Редактор газети «Советская Сибирь».

У 1922—1923 роках — завідувач відділу друку Народного комісаріату закордонних справ Російської РФСР. У 1922 році виступав свідком звинувачення на процесі есерів.

З 1923 року — член редакційної колегії газети «Петроградская правда». У 1923—1925 роках — редактор журналу «Звезда».

До 1925 року — викладач Комуністичному університету.

У 1925 — 26 травня 1927 року — радник повноважного представництва СРСР у Великій Британії у справах друку.

У 1927—1929 роках — радник повноважного представництва СРСР в Японії.

16 травня 1929 — 27 вересня 1932 року — повноважний представник СРСР у Фінляндії. 21 січня 1932 року підписав радянсько-фінський договір про ненапад.

15 жовтня 1932 — 12 серпня 1943 року — повноважний представник (надзвичайний і повноважний посол) СРСР у Великій Британії.

Одночасно в 1936—1939 роках — представник СРСР у Комітеті з невтручання в іспанські справи.

27 липня 1943 — 7 січня 1947 року — заступник народного комісара (міністра) закордонних справ СРСР. Одночасно з 1943 року — голова Міжсоюзницької репараційної комісії в Москві.

У 1947 — лютому 1953 року — в Інституті історії Академії наук СРСР, викладач Московського державного університету імені Ломоносова.

19 лютого 1953 року арештований органами МДБ СРСР. У червні 1955 року засуджений до шести років заслання, але у липні 1955 року був помилуваний, а у 1960 році вирок скасували.

До 1968 року працював у Інституті історії Академії наук СРСР. З 1968 по 3 вересня 1975 року — в Інституті загальної історії Академії наук СРСР.

Помер 3 вересня 1975 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Munzinger Personen
  3. ↑ а б Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991) — СПб: Петербургское Востоковедение, 2013. — 496 с. — (Социальная история отечественной науки о Востоке) — ISBN 978-5-85803-225-0
  4. ↑ Майский Иван Михайлович // Майский Иван Михайлович / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майський_Іван_Михайлович&oldid=36953607